Видатній творчості
видатної людини
присвячується
КОЛЕКЦІЯ СИНЬОЇ БОРОДИ ®
П’єса у трьох діях за мотивами видатних творів
Дійові особи (в порядку появи на сцені):
СИНЯ БОРОДА Зажиточний мудак із синьою бородою, зеленими вусами, рожевими бакенбардами. Лисий.
АКУЛІНА СЕМЁНОВНА Стара блядь у драному пеньюарі, в брудних панчохах і старанно випраному капелюшку. Тоже зажиточна. Всю першу дію вона не злазить з сундука.
ГІТА і ЗІТА Сестри-близнята, дочки, схильні до обмороків. Майже всю п’єсу вони мовчать.
ДВОРЕЦЬКИЙ Старий пердун, якого не взяли до армії через відсутність носа. Схильний до риторичних запитань.
КАРАБАС Сусід СИНЬОЇ БОРОДИ, персонаж сексуальних фантазій АКУЛІНИ СЕМЁНОВНИ. Схильний до нервових зривів.
ЕЛЬВАР і ЕДГАР Брати-гомосексуалісти, характер нордичний. Протягом останньої дії вони не злазять з коней.
А також МАМКИ, НЯНЬКИ, П’ЯНІ СЕЛЯНИ та інші статисти.
ДІЯ ПЕРША
Дім Акуліни Семёновни, з облупленими стінами, увішаний портретами кіноакторів: Алан Делона, Жана Маре та Брюса Уїлліса. Збоку сцени стоїть телевізор FUNAI. Посеред сцени стоїть сундук із грішми, на якому сидить АКУЛІНА СЕМЁНОВНА одягнена в праву панчоху. Ліву вона тримає в руках і штопає нитками муліне. Входить СИНЯ БОРОДА, одягнений по першій моді першої половини XV століття.
СИНЯ БОРОДА: І як тобі, стара пизда, не в падло
З твоїм достатком та й панчохи штопать?!
А ті труси, що на тобі!..
Ще з прошлого століття
смердять,
що аж до мого замку чути!
(Убік) По запаху сюди я й добирався.
АКУЛІНА СЕМЁНОВНА: (Убік) Хотя бы поздоровался сначала…
Какой же ты бестактный стал, мой друг, за 20 лет прошедших этих!
СИНЯ БОРОДА: Мене б ти ще лєт триста не відала,
якби не та нужда,
Що підпирає часом знизу,
А іноді і дихать не дає.
Буває, курва, в яйцях так закруте,
Заниє, що аж хочеться
пищати
І без страховки дертися на стіну.
АКУЛІНА СЕМЁНОВНА: Харош пиздіть! Давай бігом до справи
А ні — тоді уябуй звідси швидше,
Бо так я пропущу і серіала,
Бєзсмислєнно балакая з тобою.
До речі, уключи мнє СТБ…
Якщо вже так кортить, що й видержать не сила —
Могу вздрочнуть,
За гроші — й отсосати.
СИНЯ БОРОДА: Тобі, Акуля, должен я сказати,
З тобою мнє й балакати протівно,
Не те, щоб дать у руки, чи у рота.
Та знаю я, що є у тебе доця
(Частенько бачились у центрі біля лавки),
Її б я залюбки узяв у жони.
Як залупнешся — ще й підсиплю грошей.
Синя Борода піднімає кришку сундука разом зі старою і всипає досередини жменю дукатів. Після такого вагомого аргументу АКУЛІНА СЕМЁНОВНА відкладає штопання убік.
АКУЛІНА СЕМЁНОВНА: Зитуля! Гита!
Ану бігом до мене подойдітє,
єсть дєло тут… ммм…
На пригоршню дукатів.
Входять ГІТА І ЗІТА, побачивши Синю Бороду, вони тут же падають в обморок. Стара приводить їх до тями.
АКУЛІНА СЕМЁНОВНА: Ну, доченьки, вас довго я кохала, лєлєяла,
І часто годувала,
Пора і честь знать.
Хтось із вас сьогодні
(урочисто) За цього джентльмена
заміж
піде.
Почувши це, Гіта і Зіта одразу падають в обморок.
АКУЛІНА СЕМЁНОВНА: Який ти, Боря, гидкий ізробився
Вона й дивитися на тебе вряд лі зможе.
(передразнює) Не те, щоб взять у руки чи у рота.
Ну ладно, котра з них тобі пригожа?
СИНЯ БОРОДА: А я їбу?!
Вони ж зовсім похожі.
АКУЛІНА СЕМЁНОВНА: Ну то обох і забирай їх нахуй,
Вони вже остопизділи до болю.
Тільки досип ще пригоршню дукатів.
Акуліна Семёновна піднімає сраку, за нею — кришку сундука. Синя Борода вкидає туди ще грошей, звалює на плечі непритомні тіла і зникає зі сцени, не попрощавшись. З телевізора лунає мелодія бразильського телесеріалу.
ДІЯ ДРУГА
Замок Синьої Бороди. Стіни увішані портретами пацаватих предків Борі. Їх волосяні покрови забарвлені у всі кольори спектру. По антикварних меблях розставлені канделябри зі свічками. Посеред сцени стоїть довгий стіл, теж зі свічками. На старовинному бюро височіє комп’ютер. Збоку стоїть ДВОРЕЦЬКИЙ з відмороженим лицем без носа. Він перебирає пальцями і час від часу почухує матню. У двері грюкають.
ДВОРЕЦЬКИЙ: Якого хуя це так грюкать?
Дворецький відчиняє двері в які одразу ввалюється СИНЯ БОРОДА з дівчатами на плечах. Він кидає їх на підлогу. Сестри від цього приходять до тями, але забачивши Дворецького, миттю падають в обморок.
СИНЯ БОРОДА: Піди подмий цих курв, а потім
стола весільного мені накриєш
Та не забудь коня погодувати
Бо дуже заїбався він таскати
Цих шлюх по вулицях дєрєвні.
Дворецький уходить, несучи з собою дівчат. За деякий час він з’являється знову і накриває стіл. Та тільки-но Синя Борода відкусив перший шматок, як до зали ввалюються мамки, няньки та інші родичі близнючок на чолі з Акуліной Семёновной. Всі, крім неї, розбігаються по покоях.
АКУЛІНА СЕМЁНОВНА: Зятьок! Як жизнь?!!
Соскучився за мною? (Синя Борода давиться)
Я привела гостєй тут із собою —
Хотять узнать, де житимуть дівчата
Ну добре, побігу я по палатах
Бо так вони й без мене все… побачать.
Акуліна Семеновна приєднується до галасливої юрби, яка з оханнями і огоканнями носиться по замку. Синя Борода сидить, потупивши очі, з набитим ротом. Непомітно, повагом просуваючись, на сцені з’являється КАРАБАС. Його борода волочиться по підлозі.
КАРАБАС: Так це гутарять люди правду?
Синя Борода: Шо? Повилазило? Не бачиш цей піздєц? (показує убік)
Карабас: Заради щастя ентакого, Боря,
Стерпіти можна значно більше горя,
Ніж піздавата теща і кумасі.
Подумати, бля, тільки!
Дві дружини!
Дві сраки, аж два рота, дві ложбини,
І четверо рожевеньких цицьок!!!
Синя борода ожив. Він підняв очі зі скатертини на стелю і навіть почав пережовувати вміст рота.
КАРАБАС (мріє далі): Одразу дві лежать з тобой в кроваті;
Одразу дві тиняються по хаті —
Проходить мимо — то схопив і трахнув,
(Не треба тратить сили на поімку)
З одной посрався — трахать можна іншу!
В цей час до зали увійшли обидві наречені. Почувши таку перспективу, вони прожогом падають в обморок. Дворецький за ноги тягне їх за куліси. Карабас звертає увагу на солодке, замріяне обличчя Синьої Бороди і продовжує.
КАРАБАС: А втім, про наслідки можливо й не подумать:
Харчів уходить рівно вдвічі більше,
На двох тряпья купляти — іще гірше,
Два дня народження в году — куди не йшло,
Але два восьмих марта — ето торба.
Щоб ти від цих проблем не заїбався,
Тобі я собираюсь предложити
Хуйову участь цю з тобою розділити…(пауза)
Віддай одну…
СИНЯ БОРОДА (прозаїчно): А ти в жаби клітор бачив?
КАРАБАС (зривається): Я знав, що ти гандон, не сумнівався,
До тебе я давненько придивлявся
І вже составив п’ять томів досьє
про те, що ти куркуль і скупердяй!
Але крім того ти ще й ізвращенець!
(Помітив я це ще на першім курсі,
Як ми в медінституті разом вчились.
Любив ти трупіки у тих місцях пиляти,
Про які іншим гидко було й думать.)
Нащо тобі дві баби, узурпатор?!
Сатрап ти, феодал і многожонець!?
Ти хуже Сухова й Петрухи разом взятих!!!
Карабас плює і уходить, голосно грюкнувши дверима. З-за куліс чується голос ДВОРЕЦЬКОГО “Якого хуя це так грюкать?”. СИНЯ БОРОДА встає з-за столу і потягується. Чується наближення галасливої юрби, яка з часом з’являється на сцені і просувається в напрямку дверей. СИНЯ БОРОДА стає на дверях, обшукує кожну гостю і, знайшовши те чи інше, всіх по черзі викидає на двір. З часом біля дверей виростає чимала купа врятованого майна.
На сцені гасне світло. Коли воно знову з’являється, ми бачимо те ж саме приміщення, але за столом сидять ГІТА і ЗІТА, полохливо притиснувшись одна до одної. Перед ними походжає СИНЯ БОРОДА.
СИНЯ БОРОДА: Пиздую я сьогодні за границю
З Хоттабичем підписувать угоду,
Отож, уважно слухайте накази
І, якщо треба — вносьте у цитатник,
Вопроси задавать не розрішаю.
Ітак, з хоромів не виходить зовсім,
І не впускати внутрь нікого.
Як прийде Карабас позалицятись —
Дружненько посилайте його нахуй.
Так само, як і маму вашу гарну.
А до Дворецького зовсім не приставайте,
Оскільки толку ніхуя не буде.
З-за куліс чується голос ДВОРЕЦЬКОГО “А нахуя ж мені такі епілептички?”
СИНЯ БОРОДА (продовжує):А щоби ви, кохані не скучали,
Лишаю вам свій Пентіум включонним.
Погратися у нього дозволяю
І навіть покажу, як ето дєлать.
СИНЯ БОРОДА підходить до комп’ютера, вмикає його і пояснює.
Отут є “Дум”, тут “Дюк”, тут – дядько Цезарь
(Це треба строїть хатки і дороги).
Отут машинки можна поганяти,
А тут, якщо вже нєхуй буде дєлать,
То можна кульки позганяти в купи,
Аж поки в вас не посиніють дупи.
А це і єсть отой же ж Інтернет,
Про що давно пиздять уже в дєрєвні.
У Ізбранном знайдете, де полазить:
Осьо Yahoo!, ось тут все, що нашару…
Чого лиш тільки тут немає!..
На сайт Подервянського не лізьте:
Ненормативну лексику вживає…
Але, дівчата, те, що вам найбільше
Огромним піздєцом скаженим світить—
Це кнопка ця, на перший взгляд невзрачна,
Завуальована дибільним словом TURBO.
Бля буду і вєк волі не відати,
Що коли хтось із вас її рішиться
своїм карявим пальчиком нажати
Зроблю із вас дві порції котлєт.
Вопроси, спрашиваю, есть, чи нєт?!
Вопросів, звичайно, немає, оскільки дівчата вже давно валяються в обмороку.
На сцені знову згасає світло, а коли воно з’являється, ми бачимо сестер вже за комп’ютером. Вони тицяють в клавіші пальцями, вивчаючи його, і про щось шепчуться. З-за куліс лунає голос ДВОРЕЦЬКОГО “І хулі там такого, в тому комп’ютері?” Дівчата читають все, що з’являється на екрані. Час від часу чується їхній шепіт та клацання миші, типу “Мой компьютер”. Клац. “Мои Документы”. Клац. “Моя Коллекция”. Клац. Клац. Клац. З усього видно, що тут миша не спрацьовує. Тоді хтось, пригадавши заповіді Синьої Бороди, натискає клавішу “Турбо”. На екрані з”являються зображення понівечених трупів усіх колишніх дружин Синьої Бороди. Дівчата зі страшним зойком падають з лавки прямо в обморок, голосно гупаючи головами. Світло на сцені згасає.
ДІЯ ТРЕТЯ
Катівня Синьої Бороди. На стінах розвішані ланцюги, кілки, кільця та інше приладдя для катування. На підлозі серед черепів валяються непритомні тіла ГІТИ і ЗІТИ. Спиною до нас стоїть СИНЯ БОРОДА, одягнений у гумового фартуха, і гострить сокиру. Завершивши цю процедуру, він повертається, обливає дівчат відром холодної води, чим приводить їх до тями, приковує кожну до стіни і пояснює:
СИНЯ БОРОДА (спокійно): Сімнадцять жон, которих а запиздив,
Також хуйову моду ету мали
Каряві пальчики встромлять куди не треба.
За що, звичайно, курви й поплатились.
І вас такая участь не мине.
Я вас не буду на колки саджати
Дівочими рожевими піськами,
Намотувать волосся на болгарку,
Встромлять під нігті сверла і отвьортки,
Привязувать до хвіртки й нею гупать,
Аж поки не отримаю біфштексу.
Не буду й відра на макітри надівати,
Щоб потім гупати по них здоровим ломом
І все гадати, ЛЯ звучить, чи РЕ.
Я також не збираюсь, мої любі,
Висмикувати вам біленькі зуби
І потім ними грати в доміно.
Не буду й кишки я із вас виймати,
Щоб потім їх здавать в заготконтору
Щоб Мойша з них робив презервативи.
Роти домкратом розчепірювать не буду,
А просто порубаю на шматки!
Дівчата вже давно подумують над тим, щоби впасти в обморок, але розуміючи всю серйозність ситуації, не роблять цього.
СИНЯ БОРОДА (продовжує):Отож, якщо ви знаєте молитву,
Якогось гімна, віршика, чи пісню,
То раджу починати вам вже зараз.
Приковані до стіни ГІТА і ЗІТА, які майже всю п”єсу не розтуляли рота, миттю набирають повні легені повітря і волають у два голоси: “ВА-А-А-А-А!!! Рятуйте!!!” СИНЯ БОРОДА регоче. Дівчата повторюють процедуру, цього разу вже гучніше, аж на стінах починають дрижати ланцюги, але знову марно. СИНЯ БОРОДА катається по підлозі від реготу. Тоді дівчата до посиніння набирають в легені повітря, завмирають на мить, а потім волають так, що в їхнього чоловіка від струменю повітря відклеюється борода. За мить на сцені з’являються красені ЕЛЬВАР і ЕДГАР, брати-гомосексуалісти, верхи на конях.
ЕЛЬВАР і ЕДГАР (з акцентом):Ми іх спасьом, бо отшень благородны!
Не смей касаться к женщинам, негодный!
Вони накидаються на СИНЮ БОРОДУ, але той методично роздає пизди Ельвару, Едгару і обом коням. Всі четверо створінь, попірдюючи, тікають зі сцени. ГІТА і ЗІТА презирливо плюють їм услід. Та тільки СИНЯ БОРОДА заносить над головою сокиру, як брати знову з’являються на сцені. За ними на чолі з КАРАБАСОМ валить галаслива юрба п’яних селян з вилами, косами і граблями. Дехто — з рушницями.
СИНЯ БОРОДА (налякано): Таварищи, вы же не будете меня бить?..
ГОЛОС З НАТОВПУ: Уб’ємо нахуй…
2-й ГОЛОС З НАТОВПУ: А все майно націоналізуєм,
Щоб більш ніколи жаба не давила!
Юрба навалюється на СИНЮ БОРОДУ, пиздять його, потім задушують і тіло вкидають у камін. ГІТУ і ЗІТУ звільняють. Сестри виголошують промову.
ГІТА і ЗІТА: Ми дуже вдячні за освобождєньє
Восставшему крестьянскому народу.
А особливо цим братам красівим
З припездяним естонівським акцентом.
В знак благодарності і з деяким расчотом
Готові стать ми їхніми графіньми!
ЕЛЬВАР і ЕДГАР: Мы даже очень были бы непротив,
Но любим мальчиков,
мужчин,
своих лошадок.
ЕЛЬВАР і ЕДГАР під цокіт копит удаляються. Дівчата презирливо плюють їм услід. Всі дивлять на сестер.
ГОЛОС З НАТОВПУ: Якийсь кінець хуйовий в етой казки…
КАРАБАС: І ніхуя не хуйовий, ми їх теж націоналізуємо.
НАТОВП: Ура!!! Сюди їх!!!
ГІТА і ЗІТА миттю падають в обморок. Натовп селян зі свистом і гиканням виносить їх непритомні тіла за куліси. Таким чином сцена пустіє, на ній залишається осиротілий ДВОРЕЦЬКИЙ у своїй звичайній позі, склавши руки на матні. Його обличчя висловлює задуму і подив. Раптом він повертається до залу: “Їбатимуть, чи шо?”
З А В І С А
————————————
Автор: Колега
[ Цікаві Досліди – http://www.doslidy.kiev.ua ]
————————————
