ДМБ-2001 або Оружиє возмєздія
П‘єса в чотирьох діях.
Присвячується Сані Кузьмуку, кавалєру ордєна “Герой України”
Дійові особи
Іван Репаник, старшина в ожиданії дємбєля.
Петро Цибуля, прапорщик в ожиданії пєнсії.
Голос з дінаміка, голос камандіра роти ППО.
Саня Кузьмук, гєнєрал, кавалєр ордена “Герой України”, у п‘єсі не з‘являється.
Усама бін Ладен, мєждународний терорист № 1.
Мустафа Хабібулін та Набіл Украл, таліби, ученіки Усами бен Ладена.
Дiя перша.
Сцена являє собою сєкрєтний бункер забацаного полігону ППО в степах Криму. Все кругом заставлено приборами невідомого призначення, пультами, тєлєвізорами, кнопками і лампами. Половина тєхніки не працює, інша половина знаходиться у явно аварійному стані. Через весь бункєр натягнуто шворку, на якій сохнуть портянки. В кутку мигає лампа титанічних розмірів на 500 Ватт, пофарбована у червоний колір, з написом “ТРЄВОГА”. Лампа мигає, дінамік на стіні іздає звуки, схожі на передсмертні хрипи кабана, так шо стає зрузумілим, що ідуть учєнія. За пультом управління зєнітно-ракєтним комплєксом С-200 сидить Іван Репаник, старшина в ожиданії дємбєля, і тупо дивиться на екран радара.
Репаник. Заїбали. Ніхуя не пойму. (Кривляє інструкцію) Пєрєвєдітє пєрєключатєль В-3 у положеніє “С” і ввєдітє код. (Гнівно) Який, нахуй, код? Де я його візьму, той код?
Голос з дінаміка. (Оскаженіло) Третя пускова установка! Далажитє гатовность!
Репаник. (До себе) Залупу тобі, а не гатовность… (У мікрофон) Двє сєкунди, камандір!
Голос з дінаміка. (Оскаженіло) Я тобі зараз покажу “двє сєкунди”, гандон! Далажить гатовность!
Репаник. (До себе) Блядь, када вже дємбєль? (У мікрофон) Товариш камандір, тут код нада увести!
Голос з дінаміка. (Дещо спокійніше). Ясєн хуй, шо код. Ти шо думав, любий шнурок отак просто залізе в бункєр і ракєту хуйне? Учиш вас, учиш – одні двійки. Записуй… (діктує код).
Дiя друга.
Десь у горах Афганістану. В ущєльї сидять Мустафа Хабібулін та Набіл Украл, таліби. Вони варять у величезному казані сайгака, п‘ють чай, курять кальян з гашишем, нюхають героїн і стріляють з гранатомьота по кансєрвних банках. Входить Усама бін Ладен, міжнародний терорист № 1 з мобільніком в коло вуха.
Бін Ладен. Альо, альо! (Кидає мобільнік об каменюку). Ці “Мотороли” – хуйня, нада було “Нокію” брать. (До хлопців). Салям алейкум! Шо, сидите, пиздюки? Краще б новий акумулятор до лаптопа дістали, бо скоро піздєц. Як я, по-вашому, дізнаюся, коли американці мене бомбити почнуть?
Набіл Украл. Ну то й шо? Хулі нам ті американці? Вони нас все одно не дістануть.
Бін Ладен. Якшо ви і далі будете цілими днями з гранатомьотів їбошити, то вичислять на раз. Отставіть огонь!
Бін Ладен уключає лаптопа і намагається залізти на сайт СіЕнЕн.
Бін Ладен. Хоть новості подивлюся, бо на вас надєжди нема.
Хабібулін. Бін Ладенович, покинь ті новості, іди краше чаю посьорбай, героїну нюхни. Хлопці сьогодні хароший героїн передали. (З насолодою нюхає доріжку, виложену на протипехотній міні).
Бін Ладен. (Не відриваючись від комп‘ютера). Хабібулін, скіки можна казати, харош нюхать! Я вам кальян дозволив? Дозволив. От і куріть його, торчки йобані. Мобільнік єсть?
Хабібулін. Ну єсть.
Бін Ладен. Дай сюда, мені позвонить срочно нада.
Хабібулін дістає перемотаний ізолєнтою телефон Бін Ладену. Бін Ладен заходиться набирати номер.
Дiя третя.
Бункєр. Старшина Репаник тупо дивиться на екран радару, потім пиздить по ньому кулаком.
Репаник. Блядська тєхніка…
Голос з дінаміка. Третя пускова! Шо там у нас на радарі? Цель видно?
Репаник. (До себе). Залупу видно… (У мікрофон). Нікак нєт, товариш камандір роти!
Голос з дінаміка. (Регоче). Правильно, шо не видно. Ще не запустили… Дивись, шоб порядок був, кажуть, сам міністр тут.
Входить прапорщик Цибуля. Він сивий, зайобаний, і явно хоче похмелитися.
Цибуля. Ну шо, як обстановка?
Репаник. Охуєнна, товариш прапорщик! Якби ви спірт з високочастотного компєнсатора вчора не випили, то вобщє було б заєбісь.
Цибуля. Атставіть!
Репаник. Єсть!
Цибуля. Де?
Репаник. Шо “де”?
Цибуля. Де єсть?
Репаник. Ви шо, товариш прапорщик, устава не знаєте?
Цибуля. Мовчи, дятєл! Прапорщика Цибулю вчить не нада! Прапорщик Цибуля в ППО 18 років служить. Ти тєлєвізор дивився? Нью-Йорк бачив? Так от, якби я там служив, то такої хуйні не допустив би. Там у них в Нью-йоркському окрузі ППО такі сами довбойоби, як і ти, сидять, хуї валяють, матчасті не знають. Яб ті самальоти збив, коли вони ще в аеропорту стояли.
Репаник. Так, товариш прапорщик, закладаюся на три півлітри, шо я зараз цель з первого залпа йобну!
Цибуля. По руках! (У мікрофон) Товариш камандір роти, третя пускова установка гатовая!
Голос з дінаміка. Цибуля, це ти? Я і так бачу, шо гатовая… Даю команду на запуск целі!
Цибуля. (До Репаника, з відтінком підйобки у голосі). Ну давай, збивай. А я подивлюся, де ти тут горілку знайдеш…
Репаник тисне на кнопки і переключає переключатєлі. Лампи дико мигають. Дінамік реве. Репаник і Цибуля зацікавлено дивляться на радар. На радарі з‘являється пляма, яка отдальонно нагадує самальот. Репаник набирає код, відкриває кришку, під якою знаходиться велика червона кнопка.
Репаник. Ну шо, товариш прапорщик, біжіть за горілкою…
Цибуля. Ти не пизди, ти попади спочатку.
Репаник тисне на червону кнопку. Чути, як ракета з диким ревом важко вилазить з шахти і стартує у повітря. Все кругом трясеться, так шо шворка обривається і портянки з фанєрним звуком падають на підлогу.
Репаник. (Клацаючи зубами від вібрації) Ніхуя собі…
Цибуля. (Клацаючи зубами від вібрації) Ха, а тияк думав? С-200 – це тобі не пєтарда…
Промінь радару робить черговий виток, і стає видно, як до целі наближається ракета.
Голос з дінаміка. Піздєц! Тобто цель успєшно поражена. Поздравляю, третя пускова установка!
Репаник. (У мікрофон) Ну так йоб вашу мать, това…. Тобто – Служу Україні! (До Цибулі) Заєбісь, товариш прапорщик! Шо, просрали? Пиздуйте за горілкою, а я закусон організую.
Цибуля. (Чухає потилицю). Ти диви, курва, таки попав. Ето… Де ж я тобі тут горілку візьму? Хіба шо вино.
Репаник. Нє, товариш прапорщик, я шмурдяк пить не можу. В мене від нього ізжога. Хоть спірту достаньте, чи шо.
Цибуля. Спірт можна. Зараз піду до льотчиків, нехай націдять.
Цибуля бере бутля і виходить.
Дiя четверта.
Ущєльє в афганських горах. Бін Ладен, Хабібулін та Украл сьорбають суп, зварений із сайгака і переглядають новини на сайті СіЕнЕн.
Хабібулін. (Показує пальцем на екран). А-а-а-а!
Набіл Украл. Бін Ладенович, ви тільки подивіться – україньське ППО збило цивільний самальот із Ізраїля. Аллах вєлік, і нєісповєдіми путі його!
Бін Ладен. (Давлячись кісткою і витріщаючі очі). Заєбісь! (До талібів). Учіться, торчки, як нада! Вижену вас к хуям, або американцям здам, і Саню Кузьмука візьму. Він хоть і нєвєрний, але діло знає. (Набирає номер на мобільніку Хабібуліна) Альо! Саня? Саня, от імені всього арабського народу – спасибі! За шо? Увечері новості подивися – узнаєш. Саня, знай, єслі шо – давай до мене!
Завіса.
————————————
Автор: {Harchenko}
[ Цікаві Досліди – http://www.doslidy.kiev.ua ]
————————————
