Енрiко Рокитнян та DJ Макс.
Вєсьолиє картінкі із жизні партізанов
(Фантастичний супер-бойовик)
2017 рiк. В Росiї оп’ять iде то лi революцiя, то лi цивiльна вiйна.
Дiя перша.
Землянка, вирита поруч з прикалапком мiсцевого пасiчника дядька Баннi. Трохи подалi солдати танцюють Лябуш. Грає “Ти мiй”. Гудять бджоли, корови мугикають чи то Марсельєзу, чи то Макарену. За письмовим столом сидить командир отряду, старий партiзан Хедавей. Вiн одягнутий в старi бруднi трусняки червоного колiру. На головi в командира чорна шапочка типу “пєтушок” з зiркою на лобi. Входить права рука старого партiзана – партiзан товариш Кулiо.
– Здоров’я бажаю, товаришу Хедавей!
– Здорово, синку. З гарними вiстями чи так?
– З гарними, товаришу Хедавей! Нашi взялi трамвайне дєпо i кiоск iз кiтайськими компакт-дисками.
– Ето харашо. Компакт-дискi кiтайських товаришiв нiчiм не хуже компакт-касетiв бiлогваpдiйцiв.
Неожиданно входить дембель молдаванской нацiональностi по iмєнi Рома. В руках у Роми якийсь коробок.
– Товаришу командир, разрєшiтє доложить! – бойко звертається Рома до старого партiзана Хедавея.
– Клади! Шо це, Рома? – здивовано питає старий партiзан Хедавей.
– Набор мельхiоровой посуди, товариш командир, – гордо отвєтствує Рома. На його лицi замєтнi слiди дикої мужскої радостi.
– Тю, а де ти взяв? – в розмову вступає партiзан товариш Кулiо.
– Вот, спiздiл у бєлогвардєйцев – в хазяйствє прiгодiтца, – невозмутiмо вiдповiдає Рома.
– А, йоб твою! – здивування на обличчi товариша Кулiо змiнюється гнiвом. – Я тебе за чiм посилав, малдаван ти йобаний?
– За язиком, – сумно похнюпивши голову, вiдповiдає Рома.
– Iменно, придурок ти недоношаний! За язиком, а не брудну посуду в бiлогвардєйцiв пiздiть!
Партiзан Кулiо хватає коробок з посудою, пiднiмає його i опускає на голову тупого малдавана. Рома ображено виходить.
Cтарий партiзан Хедавей вiдкладує в сторону жовтневий нумер “Космо”. На розворотi передовiца “Шо кращє: тампони чи o.b.?”. Трохи нижче отчьот про iнтiмну жизнь совєцькiх революцьонєров.
– I всьо-таки мнє Космопол нравиться больше, чєм PLAYBOY. В ньом больше жiзнi как-то.
– Зато там голих блядєй мало – озивається тов. Кулiо, який вже давно сидить в кутку землянки на товчку i пердить на весь фронт.
– Товаришу Хедавей, танки йдуть! – в землянку вривається сержант Буратiно Папокарлович Майорович-Аполонов.
Cтарий партiзан Хедавей пiдривається i заходиться керувати:
– Кулiо, на амбразури! Партiзани, в бой!
Товариш Кулiо прожогом вискакує з землянки.
Майорович-Аполонов чомусь не к мєсту каже:
– Я, мєжду прочiм, рiдний кум Курта Кобейна!
Товариш Кулiо швидко пiдбiгає до новенького блискучого броневика з двома дiрками на радiаторi вмєсто емблеми, бiкає пейджером i плюхається сракою в броньоване залiзне сидiння. Мабуть воно щє й жорстке, бо товариш Кулiо почiнає ругатися поганими словами. На боцi в броневiка написано гвоздьом “Вiктор Цой жив” i намальована червона зiрка з трьома концями – символ чи то комунiстiв, чи то Мерседеса. Броньовик з трiскотом зривається з мiсця.
Тим часом Хедавей починає нервувати.
– Папокарлович, з’єднай мєня с штабом.
Буратiно починає набирати штаб. Протягує Хедавею трубку:
– Штаб на проводi, товаришу командир!
Хедавей бере апарат. В трубцi звучить приємний жiночий голос:
– Ви набралi номєр штаба… – Хедавей радiсно:
– О, тьолка!
– …к сожалєнiю, сєйчас нiкто нє может подойтi к тєлєфону, поетому оставьтє сообщєнiє iлi пєрєдайтє факс послє гудка…
Хедавей, з ностальгiєю в голосi:
– Їбуться, суки. Та дарма. – В трубку, послє гудка:
– Дєвушка, а как вас зовут? А можна с вамi познакомiца?
В трубцi тиша. Хедавей до Папокарловича:
– От блядь!
В тєлефон:
– Дєвушка, пєрєдайтє, пожалуйста, товарiщу генералу, що на нас наступають танки. Не знаємо, шо й робить.
Старий партiзан ложе слухавку.
– Синок, як думаєш, передадуть? – з надiєю в голосi питає Хедавей у молоденького сержанта. “Передадуть-передадуть, а потiм догонять i переїбуть” – подумки починає хамити в рифму командиру Б.П.Майорович-Аполонов, але вголос каже:
– Не хвилюйтеся, товаришу командир. Обов’язково передадуть.
В землянцi зненацька бiкає пiнджер. Аполонов р’яно починає його шукати, але командир жестом зупиняє його i дiстає Моторолу з-пiд будьонiвки.
– Ну що там, товаришу Хедавей?
– Ложная трєвога. Кулiо питає, що робить.
“Шо дєлать, шо дєлать – драчiть”, – виголошує в думках афоризм Буратiно, але вголос пропонує дати вiдбiй.
– Правильно, синку. От i пиздуй нахуй, а тодi ще раз звяжеш мене со штабом.
Б.П.Майорович-Аполонов киває у знак согласiя, пiдходить до столу, торжествєнно виймає з шухляди китайську мiнi-петарду i виходить. Нагорi чутен вибух, пiсля чого Буратiно повертається весь чорний i йде до телефону набирати штаб. Хедавей бере трубку.
– Досi ще їбуться, – повiдомляє вiн Аполонову, слухаючи повiдомлення. На його лицi написано разочарованiє.
– Дєвушка, пєрєдайтє товарiщу гєнєралу, шо ми атаку отбiлi. Поранєно два нашiх i три їхнiх. С нашей сторони жертв нєт. Партiзани Хедавей i Кулiо прєдставлєни к наградє. Спасiбо, мiлая.
Хедавей кладе трубку i задумливо дивиться в стiну. Нi з того, нi з сього старий партизан акуратно стукає лобом об письмовий стiл i починає плакати.
– Ага, в них там їбуться, а в мене тут не стоїть! Ну шо ти будеш робити – не стоїть, та й годi.
Буратiно, проникшись сочуствiєм, каже:
– Не хвилюйтеся, товаришу командiр! Всьо у вас получица. Буде ще й у вас неземне кохання!
Хедавей рвучко пiднiмає на Буратiно зарюмсанi очi.
– Iди нахуй! Не хочу я неземного кохання!
Буратiно:
– Тю! А шо ж вам нада – карабля?
Хедавей:
– Сам ти бля! Я, може, Вупi Голдберг в анус хочу!
– Ну, товаришу командир, це ви вже вiдiкiв надивилися. Нате вам покишо снiкерс – то будете як в реклямi – з’їв – i пiздєц!
Буратiно дiстає з глибини своїх безразмєрних штанiв замотаний у шкарпетку льодяник марки “Чупа Чупс”. Видно, що ранiше хтось вже добряче його посмоктав. Проте Хедавей дiловито засовує льодяник за щоку. Потрохи його лице свiтлiшає. Зiгнувшись, в землянку входе малдаван Рома. Оказується, до його спини пришпандьорений старий доiсторичний столiк з трьома ножками. По пицi Хедавея видно, що вiн хоче послати Рому на три букви й далi, але його вставнi зуби зав’язли в Чупа-Чупс i тому старий партизан мовчить.
– Язика нє било, товарiщ командiр! Прiшлось забрать iмущество штаба! – на одухотворьонному лицi Роми з’являється надiя на нагороду, похвальну грамоту чи переведення в розряд правофлангових , але вона згасає разом зi змiною цвєта обличчя Хедавея. Той споквола фiолєтовiє. Не дочекавшись кризи, Рома вискакує з землянки i десь нагорi чути його обурений голос:
– От падло непижджене! З твоїм, сука, командиром. Іму что, голого Денiкiна жопой вперьод i с банкой вазелiна прiвєстi нада?
– Разговорчiкi, блядь! – кричить полегшено Хедавей, якому карамель тiлькi що стала поперек глотки, але успєшно проповзла далi. Хедавей замрiяно дивиться на парашу.
Дiя друга.
Галявинка перед землянкою. Офiцiянтка Вупi накриває стiл пiд сосною, попутно вiдхиляючи пропозицiю Роми по-бистрому пiти за кущi подовбатися, мотивуючи це менструацiєю. Насправдi вона вже пообiцяла себе Кулiо. Буратiно Папокарлович Майорович-Аполонов на задньому планi надуває резинову бабу.
Раптом з-пiд землi з’являється связiст з перекошеним лицем:
– Товарiшу Хедавею погано!
Нiма сцена. Майорович-Аполонов застигає на мiсцi, Рома тихо матюкається, Вупi Голдберг кiнчає в алюмiнiєву миску, звiдкiлясь долинає “Шо ж то воно буде…”. Лише старий партизан Кулiо не розгублюється i пiдганяє броньовика до землянки. Хедавея грузять у багажник i пiд крики китайської магнiтоли вiдвозять до шпиталю. Броньовик тоне в клубах пилу. Пил споквола розвiюється i стає видно Рому, який пиздить з землянки штабну рацiю.
Дiя перша.
Полковий лазарєт. Палата. Юродiвий санiтар Дємiд сидить в позi лотоса на пiдлозi i дивиться стриптиз у виконаннi медсестри. Вона вже зняла лiфчик, але ще лишається в галiхве. Входе лiкар в бiлому халатi.
– Сєстра, Хедавея єщьо нє прєнiслi?
Сестра знiяковiло прикривається простирадлом, на якому виднi слiди гiвна i донорської сперми, i тупо клiпає очима. Зненацька забите дошками вiкно розлiтається на друзки i в палату влiтає тiло старого партiзана Хедавея, яке глухо б’ється в стiну i повiльно зповзає на паркет з бузку поруч з незайнятою койкою. Лiкар виглядує в вiкно. За вiкном два мордопляса в костюмах санiтарiв смалять цигарку.
Лiкар кричить:
– Хуйовороти грьобанi! Я скiльки раз казав, щоб пацiєнтiв лiхтом приходували!
В ворота лiкарнi, перейобуючи всiх налiво i направо, заїжджає знайомий броньовик. Товариш Кулiо рєзко гальмує коло бєлокамєнних стiн лiкарнi, склєєної з дощечок i обломкiв пасiчнiковоi сауни. З броньовика, весело матюкаючись, починають вилазити вiдвiдувачi.
– А шо, гандона так i подаримо? – допитлово цiкавиться Рома. По його нехитрому, по-дєтскi непосрєдсвєнному обличчю видно, що всю дорогу вiн думав над тим, як би його спiздiть.
– Нєт, не так, а етак, – з плохо прихованою iронiєю отвiчає Буратiно Папокарлович. – Щас ми його надуєм нахуй.
Вупi Голдберг з огидою каже:
– Я ету гадасть в рот нє вазьму!
– Тагда я тебе щас в рот другую гадасть засуну! – намагаючись говорити з акцентом, насмєшлiво каже партiзан Кулiо, добре вiдомий в гарнiзонi старий йобар.
Кулiо протягує Майоровичу-Аполонову гандона:
– Надувай, блядь!
Сержант Майорович-Аполонов обережно вставляє в рот упаковку i питається її надути.
– Дай сюди, упиздок! – старий йобар Кулiо видирає з рота Майоровича-Аполонова кондома, обережно надриває упаковку i iзвлекає на свєт божий презерватив.
Одразу ж всi починають дивитися по сторонам, намагаючись показати, що вони це вже десь бачили i ця штука їм зовсiм неiнтєрєсна. Один старий йобар товариш Кулiо сохраняє спокойствiє i рiвновагу. Вiн дiловито достає з карману портативний насос, прилампiчує його до гандону i починає качати повiтря, голосно хукаючи.
– А як ви вважаєте, вiн обрадується? – не унiмається малдаван Рома.
– Iди нахуй, пiздєльщiк залупоглазий, – грубо обриває його хтось.
Мiж тiм Майорович-Аполонов каже:
– Кажись надули.
Рома тут же пропонує:
– А свєрху нужно напiсать: “Хедавєю от друзей”.
– Як напишеш так i зiтреш, пiсюн трьохдюймовий, – генеральським тоном обриває його Кулiо i трохи згодом додає:
– А то яйця на вухах позав’язую.
Рома голосно ображається. Майорович-Аполонов тим часом лапає Вупi за груди, перевiряючи, чи не захований там кулемет. Вупi заливисто регоче, обшукуючи Буратiно трохи нижче пояса. Судячи з усього, ця справа їм подобається.
– Припиніть пiздьож – обриває цю еротичеську сцену тов. Кулiо. – У когось є мотузочка чи ще щось гандона зав’язать?
Рома знiяковiло одвертається, розстiбає штани i деякий час длубається в трусняках, а тодi виймає звiдти якийсь шнурок i простягає Лiсоволту:
– Люди кажуть, потенцiю пiдвищує: Але для командiра не жалко.
Кулiо чiпляє шворочку до презерватива. Колона дружньою гурьбою рушає в напрямку землянки. Вiдвiдувачi заходять до палати, де медсестра зацiкавлено обтирає вологою ганчiркою те мiсце тiла Хедавея, яке зазвичай прикрите трусняками. Цим же часом лiкар коле собi якусь ширку. Хедавей непритомний.
– Шо з ним, дохтор?- питає Буратiно Папокарлович Майорович-Аполонов, подумки сподiваючися на найгiрше.
– Нiчєго хуйового. Пєрвоначальний дiагноз – iмпотєнцiя. При цих словах Вупi Голдберг розчаровано харкає на пiдлогу, а тов. Кулiо виймає свiй маузер i погрозливо каже:
– Як я тєбє шас яйця отстрєлю, спiрохєта йобана, то ти тогда будєшь iмпотєнтом, а нашого командiра нє трожь, блядь, понял? А тєпєрь давай його осматрюй, статевий нєданосок.
Лiкар злякано вiдсилає подалi медсестру, за якою непомiтною тiнню йде Рома, i перевертає Хедавея догори раком. З Хедавея потужньо виходять гази, вiд чого в кiмнатi нехуйово смердить i нi хєра не видно. Лiкар зiтхає i засовує два пальцi в сраку старому командиру, пiсля чого порпається там i через деякий час витягує звiдти якийсь предмет з кольором i ароматом гiвна i з словами “Ось справжня причина болєзнi” передає його Кулiо. Той зосереджено дивиться, а трохи згодом розвертається i гнiвно каже :
– Яка в вухо йобана блядь пiдсунула командiру Чупа-Чупс?
В палатi тиша. Майорович-Аполонов блiдне, але непомiтно. Раптом дверi вiдчиняються i заходить малдаванiн Рома, на ходу застiбаючи штани. По-дитячому щира посмiшка i плями на штанях вказують, що сталося.
– Ти, блядь?- реве Кулiо i голосно матюкається.
– Шо?
– Ти??
– Шо? Хто жiзнi не бачив?
– Я жiзнi не бачив?
Кулiо поривається бити морду Ромi, але в цей час Хедавей приходить до тями:
– Це не вiн… Це – Майорович…
Буратiно зривається з мiсця i бiжить до вiкна, але Кулiо влучним пострiлом в жопу валить його на пiдлогу, кажучи при цьому:
– На, діверсант!
Санiтар Дємiд на прiзвисько Нєкрофiл вiдтягує тiло Майоровича до трупарнi. Хедавей поволi пiднiмається з лiжка.
– Ну што, пошлi ?- питає вiн, пiсля чого спирається на Рому i Кулiо i процесiя виходить в дверi. Лiкар тупо дивиться їм услiд, впiвголоса матюкаючись. Осиротiлий кондом поволi пiднiмається до попиждженої стелi.
Конєц
————————————
Автор: Енрiко Рокитнян та DJ Макс.
Взято з {сторінки}
Відформатував у HTML: Chill (chill at doslidy dot kiev dot ua) [ Цікаві Досліди – http://www.doslidy.kiev.ua ]
————————————
