Автор: Rat Archer.
MADMAXові RELAXи
(П`єса на 3 дії для дітей дорослого віку, зігрітих алкогольними напоями, знаходящихся вдалі від цивілізіції)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Сергійко (він же MADMAX),
Дмитрик,
Владик,
Тетянка,
Олежка,
Юлька,
Комахи, жаби, цвіркуни, тощо;
Вітер, дощ, злива, дещо;
Темрява, холод, голод, бо зна що.
Примітки
MADMAXові RELAXи – термін, що має збагатити сучасну психологію та соціологію. Це стан, що характеризує психологічну розрядку, відпочинок, що супроводжується “легким зриванням даху” та іншими діями непередбаченного характеру. Походить від дійової особи MADMAXа, який полюбляв релаксувати в саме такий спосіб.
ДІЯ ПЕРША
Середина весняного дню. Берег Десьонки. Поляна з кількома деревами серед широкого поля. На поляні розкидані рюкзаки, намети, ковдрики та інші речі, необхідні справжним туристам. На березі стоять мандрівники: Тетянка, Сергійко, Дмитрик, Владик. Вони обирають місце де стати.
С.-Ось і прийшли нарешті. Я думаю станемо здесь, під цим великим деревом, що рятувало нас від спеки, декілька років тому.
Усі підходять до дерева, що стоїть на березі річки і придивляються навкруги.
Д.-Поставимо спочатку намет, потім речі свої розложимо.
В.-За дровами з сокирою сходимо, вогнище запалимо і їжу зваримо, поки темрява не настала.
Т.-І нащо я сюди приїхала. Це Юлька в усьому винна. На вулиці так зимно, а в мене вже і горло болить.
Усі напруженно пригадують події минулого дню, коли було прийняте рішення вирушити в похід.
В.-Я чув по телевізору, на почві заморозки обіцяють.
Д.-Чего ?
Т.-Всьо, я пропала.
С.-Ха-ха-ха (сміється)
В.-Та то не в Києві, а десь на Сході.
Трохи заспокоївшись, туристи починають ставити намет. Підступно з`являється вітер. Він роздуває стіни намету, намагаючись нашкодити. Сергійко хапає альпенштока, заповзає у намет і намагається влучити у дірочку угорі намету. Владик намагається спіймати альпенштока. Після тривалих вправ це вдається. Нарешті альпенштоки встромлені, намет натянуто, колишки забиті. Намет здається стоїть. Вітер гуляє по степу. Туристи закидують речі до намету, ретельно влаштовуючи спальні місця.
Т.(роздивляючись їстні припаси)-Що будемо готовити ?
Д.,С.,В.(одночасно) -Картоплю варити з тушонкою.
Д.-Я взяв з собою кетчуп “Чумак”, він досить непоганий.
В.-А я горошок консервований, з картоплею він дуже смачний.
Т.-Хорошо, я картошку почищу.(Бере ножа,каструлю з водою, починає чистити картоплю).
Хлопці беруть сокири і йдуть шукати дрова. Нарешті дрова знайдені. Сергійко рубає їх. Дмитрик ховає пляшки з горілкою у воду, щоб охолонули. Вогнище розгорається. Несподіванно на горизонті з`являється фігура людини. Вона поступово наближується і зростає в розмірах.
С.-То це певно Олежка. З Юлькою він мабуть приїхав.
Т.-Підступна Юлєчка з`явилась.(радіє).
Підходить Олежка. Обличчя його зтурбоване нерозрішимим питанням.Він чемно вітається з Тетянкою і тисне руки хлопцям.
О.-Не знаю як проїхати мені. Дощами тут путі поразмивали. Машина може не проїхати і в багнюці ув`язнути. Їхати чи не їхати – оце так питання. Чи може враз по газу вдарити і з разгону проскочить. А взагалі про наслідки можливі не подумать? Погнутий бампер, вибітиє фари, пом`яті крила, колеса пробиті. І в решті решт ремонт на двісті баксів. То ще не гірший варіант, що в ситуації такій можливий. Ні, такі варіанти я мати не хочу. С.-То може знайдемо ми брод якийсь, щоб бімер твій проїхати був здатний.
Олежка і Сергійко уходять на пошуки. Дмитрик і Владик задумливо дивляться на каструлю з чишенною картоплею.
Т.-Картоплі буде мало, як вони проїдуть.(Бере ніж і продовжує чистити ще).
В.-Ми не чекали що вони приїдуть. Лише такі дурні як ми могли сюди в такий холод приїхати, щоб слово своє чесноє здержати.
Д.-Треба витягти їх намет зпід нашого, який ми підстелили щоб було тепліше.
Владик з Дмитриком послаблюють колишки з одного боку намету, витягають зпід нього намет для гостєй. Потім ставлять каструлю з картоплею на вогнище і сідають чекати. Повертається Сергійко.
С.-Вони поїхали. Проїхати сюди немає жодних варіантів, пріємлімих.
Д.-То нащо ми намет повитягали ?
С.-А ви намет витягли ? Ха-ха-ха (регоче).
В.(роздумливо)-А ми застосуємо його замість столу.
Вони розтилають намет акуратним прямокутником, відкривають консерви, ріжуть хліб, огірки та інше. Нарешті картоплю зварено. Усі сідають край столу. Тетянка достає кульочок з майонезом, та робить аппетитні бутильброди.
С.-ОО-О!!! Йоманез ! Його я полюбляю, особливо з яйцями.(Іде до води, виймає пляшки з горілкою).
С.-Приніс горілку “Давньокиївську”, “Княжий Келих”, “Мономах”. Що є найліпше – випити спочатку треба.
В.-“Давньокиївську”. Вона – 0.7. Для начала гарно піде.(відчиняє пляшку, розливає горілку по гранчакам).
Д.-Проголошую тост. За перший вихід у сезоні на природу.
Усі схвально кивають головами, чокаються, випивають. Несподіванно на лицях з`являються гримаси.
В.-Якась солена ця горілка.Невже її з води морської роблять.
Д.-Щось непонятний вкус.
С.-Яка гидота і якеє неподобство таку гидоту чєсним дюдям продавати.
Тетянка лише пригубила гранчака і тепер слухає розмову.
В.-То може то є сіль у гранчаках. Попробую я з кришечки пляшки.(Наливає в кришечку горілку, пробує, випльовує)-Фу, гидота. Краще її не пити. Сгоняй Сергійко за другою пляшкой.
Сергійко приносить “Мономаха”.Владик відкупорює пляшку та розливає її по гранчакам.
Д.-Проголошую тост. За перший вихід у сезоні на природу і за нас самих.
Усі чокаються і випивають. Тетянка витримує паузу, слідкуючи за реакцією хлопців, а потім п`є зі свого гранчака.
Д.-Оця горілка значно краще.
В.-А що робити з тією отрутою.
С.-У вогнище її щоб не згасало.(виливає певну кількість “Давньокиївської” у вогнище. Вогнище зпалахує синім пламєнєм).
В.-Гори гори моя звєзда.(наспівує).
Усі починають енергійно їсти і пити. Несподіванно приходить ніч. Її прихід супроводжується появою темряви, вітру та холоду. Вогнище горить виблискуючи дивним загадковим світлом. Над річкою кружать ворони, здаля схожі на качок. За столом дістали нужної кондиції і вже одягли теплі речі, бо холодно. Поступово блєск вогнища переходить у блєск в очах. З`являється почуття релаксу.
С.-Починаємо боротьбу з холодом.(Його очі вже давно весело блищать. В одній руці він тримає кусень хліба з майонезом і половинкою яйця, а в іншій напівпорожний гранчак.)
Дмитрик посміхаючись їсть картоплю, заправлену кетчупом. Тетянка сидить собі і чекає коли вже нальють горілки. Їй значно краще і веселіше. Владик доїдає зелений горошок, розливає горілку і підіймає гранчак.
С.-Вип`ємо за нас. Здається з кожним разом нас все менше.
В.(з тривогою)-Тобі що здається що ми зменшуємося у розмірах ?
Т.-Ой, Сергійко, в тебе вже бєлочка.
С.(регоче)-Будьмо !
В.-Ні вип`ємо краще за те, щоб ми завтра утром були.(Усі сміються, потім випивають).
Боротьба з холодом триває. Нестримно зростає настрій. Його вже не можна стримати. Починаються стрибки через вогнище, анекдоти, пісні. Нарешті друзі дібралися до “Княжого Келиху”, запаси якого почали таяти.
Д.(тримаючи фотоаппарат)-Зараз друзі я вас сфотографую. Улібайтесь.
Усі улібаються. З фотоаппарату вилітає пташка,засліпив усих вспишкою світла. Тетянка іде до намету за цигарками.Приходить, запалює, затягує, задумливо дивиться у даль.
В.-Тетянко, дай мені теж цигарку.
С.-І мені, як горілка вже скінчається, то треба покурити.
Т.-Ну всьо началось.(дістає цигарки).
Д.-Ох мені ці курці.(зітхає).
Владик з Сергійком запалюють цигарки, пускаючи клуби диму у повітря. Несподіванно з`являється дощ. Усі ховаються до намету, продовжуючи палити. Дмитрик рятує хліб, горілку і запивачку від дощу.
С.-Дмитрику а ну сфотографуй як ми куримо.(Дмитрик мовчки бере фотоаппарат і фотографує тих йолопів.)
В.(відчиняючи пляшку горілки)-Ну что ж, продовжуємо процес, хоч там і дощ лютує, нам випити ніхто не заважає. В каждой п`янке нужно откривать что-то новоє.
Д.-Геніально. За це і вип`ємо.
С.-Бо одвикнемо.(регоче).
Т.-Ой мені цей ваш процесс вже набрид. Я б краще чогось поїла.(шукає ножа).
Тим часом дощ вщухає, даючи змоги вийти з намету. Тетянка знаходить банку сардин і намагається її відкрити. Не получається.
Т.-Так здається в нас залишилося шість яєць. Несіть їх сюди.(розмахує ножем).
Хлопці з тривогою переглядаються.
С.-Потрібно вийти нам на совєщаніє.
Вони виходять з намету, відходять на безпечну відстань.
С.-Що з яйцями робити ? Як зберегти нам їх недоторканність і невід`ємність ?
Д.-Пропоную заховати.
В.-Поглибше закопати.
С.-По крайнєй мєрє є железная отмазка.
Вони повертаються до намету.
Т.-Що ви робили ?
С.-Яйця закопали.
Т.-То ви хотітє утром проводіть раскопки ?
В.-Якщо раніше крот їх не раскопає.
Д.-Пропали наші яйця.
Т.-Ладно відкрийте мені консерву.(шукає майонез)
Відкривається консерва, допивається горілка. Поступово усих потянуло в тенета сну. Згодом в наметі зникає усякий шорох. Наступає тиша. Перед входом у намет самотньо лежить кульочок з майонезом, кинутий на призволяще. Раптом з намету підступно вилазить нога у черевику ї починає топтати майонез, вдавлюючи його в багнюку. Кульочок зойкує, намагає опиратися, але згодом обмякає, випускаючи білий зміст нуружу. Нога ховається в наметі. Знову панує тиша. Лише вдалі завива вітер, тремтять дерева і кущі.
ДІЯ ДРУГА
Хмуроє утро. Моросить дощ. Віє вітер. Над наметом ворожнечо звисають хмари. Десь квакають жаби. Цвірінькують цвіркуни. Тьохають солов`ї. У наметі чути храп. То храпить Дмитрик. Він лежить на спині у куртасику, з одягненним капюшоном, схожий на льотчика. Бідя намету пробігає собака. Чути його втомленне дихання. Владик перевертається з правого боку на лівий і б`ється головою об альпеншток.Альпеншток гуде.Намет здригається. Поступово усі починають прокидатися. Першим встає Дмитрик. Він виходить на двір. Довго мовчки дивиться на річку. Від холоду цьокотять зуби.
Д.(до себе)-Ще холод мабуть не відступив. Потрібно з ним боротись. А боротись нема чим. Горілки вже нема.
Раптом його погляд падає на згасле вогнище. Дмитрик бере сокиру і починає рубати дрова. За хвилину дрова готові.Дмитрик шукає сірники, знаходить їх і запалює вогнище. Потім бере у руки каструлю. Каструля наполовину повна їжою, решту займає вода, яку налив дощ. Дмитрик зітхає і йде мити каструлю. Вітер не вщухає. У наметі Владик перевертається з лівого боку на правий і б`ється пикою об альпеншток. Альпеншток гуде. Намет здригається. Владик прокидається. Він дивиться угору і бачить на альпенштоці, на відстані кількох дециметрів від землі жувачку, дбайливо приліплену перед сном. То є ОРБІТ без Цукру, пригадує Владик. Він знімає жувачку і починає жувати. ОРБІТ був дійсно непоганий і надавав почуття свіжості горлянці, разящей перегаром і нікотином. У дверях намету з`являється Дмитрик. В руці він тримає кружку і загадково посміхається.
Д.-Господа, чи не бажаєте чайку, пока він ще гарячий.
Усі прокидаються, незрозуміло дивляться на Дмитрика, вражаючись його бодрому вигляду. Згодом вони розуміють, що вже ранок.
В.-Це чудо. Тост відбувся. Ми ж пили за те щоб бути утром.
С.-Так пили.
Т.(з трудом продираючи очі)-Дмитрику, котра година ?
Дмитрик дістає фотоаппарат, виймає його з чохла і дивиться на табло на зворотній стороні.
Д.-“98/05/03”.
Т.-Спасибі, але час якийсь дивний.
Д.-То це не час – то дата.(натискує на потаємну кнопочку)-“9:57”.
Т.-Всєго лішь. Я думала уже одинадцять.
С.-Ну як там холод ?
Д.-Наче відступив.Я ж тут вогнище розпалив, чайку зварив.
Усі виходять з намету. Взору їх предстає ужасная картіна. Перед наметом розкидані тарілки з рештками хавчику, ложки, кружки, гранчаки, пляшки, тощо. Відно що вночі тут познущались дощ і вітер. Сплошной бєспорядок. Перед входом у намет біліє величезна пляма майонезу.
Д.-Якась потвора вчора ступила на кульок з майонезом. Я викинув його.
С.-Йоманез ? Ха-ха-ха. (регоче).
В.-То це мабуть був ти.
Т.-Немає сумнівів що він.
Владик шукає пляшку з “Миргородською” і з насолодою починає пити. Усі наслідують його прикладу.
В.-Сушняку наче нема. Пика припухла, на голові “ірокез”, а так всьо чьотко.
Д.-Так і горілки майже не було, отрутну ту ми ж не пили.
Т.-У кого є дзеркальце ?
Владик лізе до рюкзаку, дістає дзеркальні сонячні окуляри і подає їх Тетянці. Тетянка дивиться в них, як в дзеркальце і зойкує.
Т.-Ого. І справді лице опухло, то чи це таке іскаженіє.
І дійсно поверхня окулярів іскажає зображення, роблячи його спотворенним.
Т.-Щось в мене під оком болить і щічка наче більша, наче щось там укусило, але ж комарів наче не було.
Владик і Дмитрик підозріло дивляться на Сергійка.
Т.(перехоплюючи цей погляд)-То це не ти зробив MADMAX ?
Сергійко збентеженно зтискує плечима і починає реготати. Раптово з`являється голод. Його поява визиває спазми у шлунку і якесь ніякове ощущєніє.
Д.-Потрібно щось робити,бо голод – не тьотка.
В.-Варити щось – то певной мірою облом.
Т.-Давайте напечемо картоплі, її здається взяли ми багато. І консерви з різними сардинами і кільками залишились.
Сергійко приносить кульочок з картоплею і витрушує його на землю. Владик хутко хапає ножа і видчиняє рибні консерви. Тетянка кидає картоплини у золу, бере дрючка і перемішує їх.
За кілька хвилин картопля готова, кілька і сардина положена на хліб, починається боротьба з голодом. Тетянка зосередженно витрушує з пляшки “Чумаку” залишки кетчупу. Хлопці дають поради у який спосіб це легше зробити. Аппетит невпинно зростає. В решті решт доїли все, почуття голоду ненадовго вчухає. Лєпота. Раптом весь кайф ламає дощ, який швидко переростає у зливу. Усі ховаються у наметі.
ДІЯ ТРЕТЯ
Друга половина дня. На дворі йде дощ. Знесилені від боротьби з голодом мандрівники відпочивають у наметі.
С.-Залишилися ще дві консерви. Одна із них – тушонка, з Криму привезена.
Д.-То є гидота рідка, хай поляки її жруть.
Т.-Залишилась ще гречка, є картопля.
В.-І баночка зеленого горошку.
Усі сміються. Сергійко регоче. Обсміявшись, усі замовкають.
С.-Поки все не з`їмо, додому не поїдемо.
Т.-Що скажуть на роботі ?
Д.-А може ну цю роботу ?
Т.-Ну то ну, але ж не в такой стєпєні.
В.-Якщо реально оцінити наші сили, ми можемо ще поїсти печену картоплю, пару консерв і попити чаю.
Т.-Чай це добре.(Виходить з намету і починає розпалювати вогнище. Бере сокиру і рубить дрова)-Ніхто не бачив мої сірники ?
Сергійко виходить з намету і подає Тетянці сірники. З намету також виходять Владик і Дмитрик з фотоаппаратом у руках. Тетянка рубає рештки дров, нищить їх у вогні і з сокирою в руках іде шукати нові. Дмитрик робить історичні фотознимки, зображаючи трудовий подвиг дівчини, що раптом захотіла чаю. Тетянка приносить з лісу дрова, кидає їх у вогнище. Сергійко підліває у вогонь “Давньокиївську”. Вогнище розпалюється все сильніше і сильніше. Нарешті з`являється сонце. Зникають вітер і хмари. Настає глобальне потепління.
Вода кипить у каструлі. Тетянка бере баночку із чаєм з приємним полуничним запахом і викидає весь її зміст у каструлю. Внаслідок цього получається дуже міцьний тонізуючий напиток. Усі сідають край вогнища, знімають з вогня каструдю і розливають чай по кружкам. В повітрі розповсюджується розкішний аромат полуничного чаю. Усі потихеньку частуються чаєм.
С.-ОО-О! То він міцьний, аж зуби зводить.
В.-А мені казали не давати Тетянці пити міцьного чаю.
Усі з тривогою поглядають на Тетянку, яка вже сама не рада, що зробила такий міцьний напиток. Владик шукає пляшку з водою щоб розбавити заварку. Тим часом вогнище тихо вмирає. Згорають дрова. З`являється чудове вугілля. Дмитрик дістає кульочок з рештками картоплі. Тетянка розбирає вугілля і дбайливо укладує картоплини. Туди ж становлять баночку “Сніданок Туриста”. Вона зігрівається і починає шкварчати. Зрештою воно доходить необхідної кондиції. Усі дружно поглощають рештки їжи і знов ідуть до намету.
В.-Здається голод ми побороли. Не можу вже нічого їсти.
С.-А я такий голодний, що їсти хочу дуже сильно.
Т.-То певно це ти мене вночи вкусив.
С.-Га-га-га (регоче).
Т.-Потрібно трошки відпочити і додому рушати. Жалко що гречку не з`їли – назад її везти.
В.-І зелений горошок.
С.-Дмитрику, котра година ?
Дмитрик дістає фотоаппарат, виймає його з чохла і дивиться на табло на зворотній стороні.
Д.-“98/05/03”.
В.-Здається це вже було.
Д.-Так час зупинився, щось зламалось. Це називається метаморфоза.(натискає на потаємну кнопочку)-“16:47”.
С.-Закінчується наш релакс. Але наприкінці все ж щось зостається з нами.
Вони виходять з намету, роблять прощальні фотознимки. Вони збирають речі, прибирають сміття,гасять вогнище. Вони одягають рюкзаки і вирушають на схід сонця, додому.
Природа радіє. Радісно квакають жаби, цвірінькують цвіркуни, співають птахи. Впевненною ходою вони прямують уперед, долаючи на шляху усі перешкоди. На горизонті за ними з`являються хмари. Впереди них сонце, сідаючи вказує шлях.
Мандрівники виходять на асфальтовану колію і входять в шум вечірнього міста. За ними непомітно йде гроза. Вона вже покрила небосхил хмарами. Але вони не бачать цього. Твердою впевненною ходою вони доходять до тролейбусної зупинки і зупиняються.
С.-Relax скінчився. А жаль.
В.-До нового relax-у. Покличьте як він буде.
Д.-Якщо кудись збираєтесь-обов`язково дзвонить.
Т.-І взагалі лучше домовлятися не по телефону, а так як минулого разу.
Під`їзжає тролейбус, який їх увозить. Починається гроза. На сцену виходить Vanessa Mae, яка грає на скрипці “Storm” Vivaldi. Звуки музики переможно ширяться оволодіваючи залом. Завіса повільно спускається.
Завіса
————————————
Автор: Rat Archer
[ Цікаві Досліди – http://www.doslidy.kiev.ua ]
————————————
