Автор: Д.А.Невмивако
Маненькі трагедії
Музіка
Діючі особи:
Боцман – гітаріст, до того ж ще й співає.
Дюша – просвєтльонний на всю голову соло-гітаріст, який сповідує кришнаїтізм, що, втім, не заважає йому бути гарних музикантом.
Сем – танцюючий бас-гітаріст.
Толік – мультіінструменталіст, бо вміє грати не тільки на баяні, але й на аккардеоні, гармониці та піаніно.
Звір – барабанщик, чим сказано усе.
Альоша – спонсор.
Сцена представляє з себе кімнату у одній з будов технічного університету. У одному з кутів стоїть барабанна установка, за якій борсається Звір. Посеред сцені стоїть Боцман, який налаштовується щось співати. Дюша медитує з гітарою, а Сем, як завжди, пританцовує та підстроює бас. Толік дивиться у далечину.
Сем
– А давайте забухаєм!
Боцман
– Та ми ж тіки зібралися.
Сем
– Одне другому не мішає. Правда, Дюша?
Дюша
– Да, тільки у мєня грошей нема, бо їх взагалі не буває. Так Крішна каже.
Боцман
– Тю, бля, таку хуйню кажеш. А водку на шо брать будем, якщо грошей нема?
Сем
– А давайте Альошу крутить…
Усі
– Точно!
На сцені з”являється Альоша, не дуже крутий на вигляд, але на машині та з сотовим телефоном.
Сем
– Шось у горлі деренчить. Треба горло промочить…
Альоша
– Я чєго-то не понял, какая водка?
Боцман
– Так ето…
Альоша
– Я сказал – іграть!
Усі перелякано грають якусь з пісень, текста до якої написав Альоша. Сам автор починає тихо наспівувати улюблені вірші. Боцман старається, так, що шибки починають цокотіти.
Альоша
– Гарно.
Сем
– Так може того?…
Альоша
– Вимагатєлі! Ладно, пошлі.
Усі радісно вибігають на двір, де стоїть лоток з бухлом та закуссю. Через деякий час музиканти повертаються і починають пити водку та закусювати импортними сосісками.
Звір
– А я того, хлопці, женитися буду…
Сем
– Діма, нє надо!
Німа сцена. Усі розгублено дивляться на Звіра.
Завіса
Загибель Артура
Дійові особи:
Артур – король логрів, страшенно порядна людина та великий лицар.
Мордред – побічний син Артура, злодій та мерзотник, яких світ не бачив.
Мерлін – чарівник, але трохи з”їхав з глузду, бо весь час живе навпаки.
Фея Моргана – сестра Артура, гарна, але недобра жінка.
Лєді Німуе – володарка озера, на якому стоїть зачарований острів Авалон.
Сцена зображує собою поле бою, на якому тільки що скінчилася велика та страшенна битва. Гори трупів та поламана зброя накидані навкруги у безпорядку, але, якщо придивитися, можна побачити, що цей кавардак ретельно сплановано. Серед сцени стоять Артур та Мордред. Вони обидва страшенно попижджені, але аж горять бажанням подратися ще трохи.
Артур
– Шо, бля, падла, вбив?
Мордред
– Та нахуй!
Артур
– Ща бля, як переїбу, суку, і здохнеш нахуй!
Мордред
– Ага, а хуя в обидві руки не хочеш?
Поруч стоять Фея Моргана і Леді Німуе та дивляться на обох вояків.
Моргана
– Хлопці, та кидайте ви це!
Артур
– Ага, бля, зараз!
З цими словами він що сили б”є Мордреда бойовою сокирою по голові так, що та гуде, наче у ній нічого нема.
Мордред
– Ну ні хуя собі!
У відповідь він з розмаху гатить Артурові оббитою залізом палицею у пах.
Німуе
– Ой!
Артур
– От бля, пиздюк!
Мордред
– Шо, отримав, гандон єбаний?!
Артур
– Ага, якже! Ти ж дратися не вмієш!
Мордред
– Не пизди!
І він знову б”є Артура. У цей час з грюкотом та пилякою з”являється Мерлін. Він трохи розгублений, бо ніколи не може зорієнтуватися правильно, щоб потрапити у необхідне йому місце.
Мерлін
– Ага. Шо це ви тут досі робите?
Артур
– Пиздимося. А шо, бля, не можна?
Мерлін
– Та ні, чому ж. Тільки у мене погана звістка.
Артур
– Що знов скоїлося?
Мерлін
– Ти зараз вмреш.
Артур
– А нахуя?
Мерлін
– Бо він (киває на Мордреда) тебе вб”є.
Артур
– Цей пиздюк? Ну ні хуя собі!
З цими словами Артур із страшенною силою б”є Мордреда по голові так, що вона репає, мов перезрілий кавун. Мордред падає та у ту ж мить помирає.
Артур
– Бачив?! Так хто кого, бля, вб”є?!
Мерлін
– Я єбу, што лі. Але ж покійником бути тобі.
З пальця у Мерліна вилітає молнія, яка б”є у Артура. Після того, як дим розійшовся, усі бачать купку золи на тому місці, де стояв славетний король.
Мерлін
– Дівчатка, приберіться тут швиденько, а я пішов, організую перевізку тіла покійного.
З цими словами чаклун уходить у глибину сцени. Обидві жінки починають збирати попіл Артура до купки.
Німуе
– Да-а, судьба…
Завіса
Ангел і Демон
Дійові особи:
Ангел
Демон
Бармен Саша
Сцена представляє собою середньостатистичний український пивний бар із стандартним набором – стійкою, пивними кранами, телевізором та плакатом про “Рогань”. За стійкою бармен Саша шось робить, імітуючи трудову діяльність. У кутку сидять Ангел та Демон. Вони п”ють темне пиво.
Демон
– Хорошо.
Ангел
– Ага.
Демон
– Гарно тут.
Ангел
– Ага.
Демон
– А я вот думаю – якщо б пива не було, щоб було тоді?
Ангел
– Тоді його треба було б придумати.
Демон
– Десь я це вже чув…
Ангел
– Ти ж розумний.
Демон
– Ага. Саша!
Саша
– Шо.
Демон
– Повторити два темних, будласка.
Демон
– Слухай, а скажи – Бог є?
Ангел
– А якже.
Демон
– Ні, я серйозно.
Ангел
– Да.
Демон
– Круто!
Саша пиносить пиво і обидва деякий час мовчки п”ють його.
Ангел
– Слухай, я весь час думаю…
Демон
– Про що?
Ангел
– А Сатана є?
Демон
– Ну, як тобі сказати…
Ангел
– Кажи, як є.
Демон
– Ну… Розумієш, Сатани нема…
Ангел
– От бля!
Завіса
————————————
Автор: Д.А.Невмивако; 6 грудня 2000 року; Дніпродзержинськ; Усі права застережено, бля!
[ Цікаві Досліди – http://www.doslidy.kiev.ua ]
————————————
