[анонім].
Чоловікам пасує висота, блядь!
Пародія
Дійові особи
Лесь Подерв’янський, дерев’яний стовп української літератури.
Кучма, старий партноменклатурник.
Андрухович, зомбі.
Ніна Матвієнко, женщина в ліріческом настроєнії.
Тарас Петриненко, співець знедолених.
Михайло Поплавський, співаючий еректор.
Дiя перша.
Дія відбувається в квартирі співаючого еректора Михайла Поплавського, знадвору легко освіченої дерев’яним стовпом української літератури Лесем Подерв’янським. В квартирі знаходяться Кучма, Андрухович, Ніна Матвієнко, Тарас Петриненко і ведуть свєтскую бєсєду. Всі вони чекають М. Поплавського, який вийшов за горілкою. Грає “Океан Ельзи”. На словах “сосни” Кучма огидливо плямкає заслиненими губами і звабливо дивиться то на Ніну Матвієнко, то на власну ширінку, яку він ніжно притримує двома пальцями правої руки.
Кучма. Та не с`осни, а сосн`и, всьо іспортили, суки.
Ніна Матвієнко. Ет, бешкетнику, чого захотів, старий блядун.
Кучма. А ти йди на хуй, стара блядь, у мене молоді єсть.
Петриненко. А для мене єсть?
Кучма. Для тебе, Тарику, тільки секс-бомби тіпа Руслани Пісянки.
Петриненко (ображено). Я на неї, блядь, дивиться не можу, хто її пустив прогноз погоди читать? Ще мені звєзда…
Кучма. Хочеш пораду?
Петриненко. Ну давай.
Кучма. Їбать треба всіх, хто дає, а хто не дає – того надо сілой брать.
Андрухович (тримає в руках балалайку і бринькає на ній. Під час бринкання Андрухович начитує вірші Миколи Зерова. Говорить з паузою). Поезію силой нє возьмьош.
Кучма. Поезія – то інше. Поезію панімать нада.
Петриненко. Наприклад, як я.
Кучма. Хуй ти панімаєш шо, Тарику, тобі би тільки пейси запускать та на Окружній блядей їбати за 20 гривень.
Петриненко. Льоня спакойна! Щас Міша прийде.
Кучма (по-батьківськи). Шо загрустілі, блядь, Україна чекає превращеній!
Андрухович. У Кафки є такий расказ.
Кучма. Ти не пантуй, мудак, ці раскази давно ніхто не читає, хіба що декаденти.
Після цієї фрази чути, як на вулиці рипить дерев’яний стовп української літератури, виказуючи свою непривітність, і лунає дзвінок у двері.
Ніна Матвієнко. О, Мішка прийшов!
Поплавський (з входу). Блядь на хуй, як там поналивало, я їбу, весь мокрий!
Він знімає куртку і починає викручувати її посеред хати.
Кучма. Купив?
Поплавський. Да, атєц, “Перцівку”.
Петриненко. От за що я люблю Україну, так це за перцівку. У них в Канаді це делікатес щітається.
Ніна Матвієнко.
Ой, перцівочка-перцівочка
Чарівна горілочка
Де сонце встане
Перцівки не стане
Де місяць вийде
Перцівка прийде
Добре нам усім, радісно
З перцівкою, з горілкою
Кучма. Шо блядь, на ходу придумала? Ну і талантіще, ахуєвающій, візьму тебе промови писати.
Андрухович (сразу оживівшись). Мене! Краще візьми мене!
Кучма. Ти хуйовий поет, у тебе заліза мало, видно яблук мало в дєтстві їв.
Андрухович (ображено). Я, блядь, на них дивиться не можу. Всьо дєтство їх ненавидів.
Петриненко. А я їв, і бачиш, який міцний…
Поплавський (з шафи). А хто мій халат взяв, признавайтесь, їбальники понабиваю!
Кучма. Мішель, вихаді голий, тут всє сваі!
Поплавський. Та ну на хуй, я лучше одягну мундір.
Чути, як двері з шафи відчиняються, і звідти виходить Поплавський в красівому мундірі льотчіка-істрєбітєля. Всі дивляться на нього із застиглими гримасами на угрюмих лицях. Грає “Океан Ельзи”. На вулиці рипить Подерв’янський, світло на якому повільно згасає.
Дія друга.
Та ж сама кімната Михайла Поплавського, тільки їжа на столах остутствуєт, горілку випито, а всі присутні сидять на підлозі в позах лотоса.
Андрухович. Міша, краще розкажи, як ти навчився літати.
Поплавський. Всьо поразітєльно просто. Береш дві капустини під пахви, вилазиш на найвищу на мікрорайоні сосну і скачеш вниз. Во врємя польота в тебе вирабатується стільки адреналіна, що можна місяць годувати бездомних собак та котів. І коли ти уже біля самої землі, у тебе з’являється питання – на хуя я це робив? Потім бальніца, койка, врачі. Але смєю тєбя завєріть, что другий стрибок уже буде більш обдуманим, і так ти помалу навчишся літати.
Андрухович. Та блядь… Страшно.
Поплавський. Нічого страшного нема, просто нада будь настойчивим. Тьолки ж тоже не зразу дають…
Кучма. Хто как.
Петриненко. Я їбу або зразу, або насілую, це стопроцентний метод отримання кайфа.
Кучма. Давайте поговоримо про кайф, ета так інтєрєсно. Нінка, а у тебе є віршик про кайф?
Ніна Матвієнко. Це брудний образ.
Кучма. Ні хуя сєбє брудний. Всі кайфують від нього, а ти таке пиздиш.
Андрухович. У мене є.
Кайф – це аркуш
Білого паперу
Що мене до себе
Кличе кожен день
Кайф мені нагадує
Венеру
І коли ж вона
До нас прийде?
На цих словах Ніна Матвієнко скида з себе всі вєщі і пада на Андруховича. Кучма, Поплавський і Петриненко з переляку залазять на шафу. На дворі непривітно рипить Подерв’янський. Світло на ньому гасне і він промовляє останню фразу: Чоловікам пасує висота, блядь!
————————————
Автор: анонім
Надіслав: анонім
Відформатував у HTML: Chill (chill at doslidy dot kiev dot ua) [ Цікаві Досліди – http://www.doslidy.kiev.ua ]
————————————
