Автор: Андрєй Р.
Загадкова натура
(Прапорщикові Задорожному присвячується)
Проснувся я, продрав глаза –
У хаті знов безладдя.
Я кинув погляд два раза
На рокерське знаряддя.*
Ось він стоїть в моём дворі
І не боїться вітра.
Міцний, як дуб у январі,
Красивий, як півлітра.
Вчорашню пляшку розшукав,
А в ній – щось мутнувате.
Я, поки булькало, ковтав,
Хібать, що ранувато.
Так, настроєніє підняв,
Тепер пора на службу.
Сів на жєлєзного коня,
Поїхав по калюжах.
Ось – полігон.** Навкруг – кусти…
Сигналю вам, любя:
Гонєц сєрєбряной мечты
Привєтствуєт тєбя!
Тепер скоріш на склад спішу,
Продукти ждуть мєня.
Там компєтєнтно я рішу,
Що класти на коня.
Пішком туди я не хожу,
Бо смисла в етом нєт –
Всё, що понравилось, ложу
В коляску – вєсь секрєт.
Люблю я службу ісполнять –
В столовую пора,
Як слід робочого взхібать,
Що з ранку там вмира.
І після пляшки со слізьми
Пластинку слухав я –
Були ж колись у дєтстві ми
З Мік Джагером друзья.
В футболі ж лівий захисник
Завжди я строго був.
Я граю – полігон принишк:
Удари – я хібу!
Він розвєвається на мнє,
Я в йому мов пірат.
Це “Адідас”? Та що ви, нє –
То чорний мій халат.
Як много тормозов у нас!
Подоба теж… та нє –
Він той, уїхав, плєксіглас,
А грошики – при мнє!
А раз у год люблю, друзья,
Повесєліть народ –
Одєну свій мундирчик я
І вийду на развод.
Хто я такий щоб відгадать
Нє треба много часу.
Я – прапорщик Хіби Йо Мать,
Що любить тєплотрасу.
*Товариш прапорщик їздив на роботу на файном моцоциклє з коляскою.
**Полігон – мєсто служби тов.прапорщика.
***Вірша написано суржиком, яким розмовляв тов.прапорщик. 😉
————————————
Автор: Андрєй Р.
[ Цікаві Досліди – http://www.doslidy.kiev.ua ]
————————————
