Дійові особи
Пилип Свиридович Жуваго – главврач, заслужений хірург, д.м.н., професор.
Іван Оскарович Лєктор – практікующий завкафедрою психіатрії, к.м.н., доцент.
Ставрида – пацієнт з жахливими симптомами невідомої науці хвороби.
Санітари – амбали у засмальцованих халатах.
ДІЯ ПЕРША
Сцена являє собою відділення невідкладної хірургії, причому одна її половина зображує напівтемний карідор, а інша – операційну, відділену стіною. Стіна в операційній обкладена білим кафелем зі слідами нігтів. В карідорі стоять санітари, в операційній сильно накурено, але видно доктора Жуваго, схиленого над операційним столом.
Перший санітар (харкає на підлогу). А хто сьогодні опєрірує?
Другий санітар. Доктор Жуваго.
Перший санітар. Це той, шо раньше в госпіталі МВД опєрірував?
Другий санітар. Він самий. Хлопці з другої смєни розказували, що він начебто одному гєнєралові шо-то не то видалив.
Перший санітар (зацікавлено). А прізвище того генерала часом не…
У цю мить Доктор Жуваго голосно чха, піднімаючи з операційного столу вихор пилюки.
Другий санітар. Точно!
Обидва санітари закурюють від сірника, завдяки чому стає видно, що до стіни приставлено носілки з прикрученим ременями непритомним хворим.
Перший санітар (мацає носілки). А у цього шо?
Другий санітар (переходить на шепіт). Екзотична хвороба, назви поки що нема, перший випадок за всю історію соврємєнної медицини.
Хворий на носілках починає сіпатися. Другий санітар виймає з кармана невеличкий балончик і бризкає хворому в пику. Хворий заспокоюється.
Другий санітар. Ми з цим особенно довго вотузились. На перший погляд, обична людина, тіки нєрвний дуже. Бігає, дьоргається, балакає непонятно до кого… Брали його у кінотіатрі, шкрябав екран і кричав щось про кільця і про хобітів.
Перший санітар (зацікавлено). Про шо?
Другий санітар. Це такі напівміфічні потвори, чи то гноміки, чи то карліки.
Перший санітар. Шось таке помню, вони ще дівчину вкрали і всімох її …
В цей момент доктор Жуваго голосно матюкається. Від несподіванки обидва санітари давляться цигарками.
Другий санітар. Їхньому старшому вісім років дали. Остальних в Глевасі доктор Лєктор питався вилічить.
Перший санітар. І шо?
Другий санітар. А нічо, усім другу групу дали і випустили.
Доктор Жуваго уважно дивиться на екрани приладів, що підключені до хворого, харкає у нього і починає зашивать. Зробивши п’ять-шість грубезних стібків, нервово жбурляє нитки з наперстком у шухляду, наливає спірту з величезного бутля і закурює.
Доктор Жуваго (нервово). Слєдущий!
Санітари заносять носілки, розтібають ремені і вивалюють хворого на стіл, при цьому щойно прооперований пацієнт падає на підлогу і котиться у напрямку оркестрової ями. Всі проводжають його сочуствующим поглядом. Перший санітар вопросітєльно дивиться на доктора Жуваго. Доктор киває. Перший санітар викочує тачку з кривим написом “АНАТОМІЧЄСЬКИЙ ТІАТР” на борту. Другий санітар завантажує пацієнта в тачку.
Доктор Жуваго (перегортає картку хворого). Так, шо тут у нас? Хворий Ставрида. Многочисленні неясні манії, фобії, порушення мовлення, розсіяння уваги, тіліпання кінцівок… Ага, значиться, буйний.
Доктор Жуваго набирає повний шпріц і колить Ставриду. Ставрида деякий час сіпається на столі, потім замовкає. Доктор Жуваго виходить у карідор, вішає на двері табличку “Санітарний час” і виходить.
ДІЯ ДРУГА.
Кабінєт, обставлений у колоніальному стилі. Стіну прикрашає картина, на якій доктор Павлов у білому халаті дзвенить у дзвіночок перед носом доктора Фрейда, удягненого у смокінга. За столом, заваленим папками, сидить доктор Лєктор і готує карточки для тесту Роршарха. Робить це він у такий спосіб: деякий час жує тютюн, потім харкає на лист паперу і розтира рукавом. Після кожного разу він запиває з темного бутля. Входить доктор Жуваго.
Доктор Жуваго. Здравія желаю, Ваня!
Доктор Лєктор І вам здрастуйте, Свиридович!
Доктор Жуваго. Ну шо, як жизнь, як радікуліт? Маззю мажешся?
Доктор Лєктор Не помага. Може, прополісом попробувать?
Доктор Жуваго. В мене хароший мануальщик єсть, можу познайомить. Три роки вчився у Тібєті, уяви собі умови: горілки нема, женщин нема. Самі монахи у жовтому, бігають по горах і б’ють у бубен, а до найближчого села двоє суток ішаком.
Доктор Лєктор Ти ж знаєш, Свиридович, я прихильник традиційної медицини. От узять, скажімо, нервові розлади. Один народні срєдства застосовує, травки п’є, до бабки їздить. А інший до мене прийде, я йому свою фірмєну суспєнзію пропишу, і всі діла. Через тиждень прийому вже зовсім інша людина.
Доктор Жуваго (зацікавлено). А шо за рецепт?
Доктор Лєктор Рецепт простий. Береться колба ноль сєм. На дно наливається сульфазін, потім додається два, а при сильному ураженні чотирі мілілітри етазолу в ампулах. Третя сотавляюща – спірт.
Доктор Жуваго. А скіки ж спірту?
Доктор Лєктор Скіки єсть!
З цими словами Доктор Лєктор наливає з темного бутля. Обидва випивають. Доктор Жуваго, підвівши очі до стелі, деякий час плямкає язиком.
Доктор Жуваго. М-м-м, а ти шо, Ваня, застосовуєш вітчизняний етазол?
Доктор Лєктор Да, а шо, не нравиться?
Доктор Жуваго. Та розумієш, якийсь привкус странний. Наче квашеною капустою віддає.
Доктор Лєктор Намьок пойняв (наливає з темного бутля).
Обидва випивають.
Доктор Жуваго. Я взагалі зараз майже повністю перейшов на імпортні антібіотіки. Організм їх легше переносить, термін дії довший. Тай ціни зараз падають.
Доктор Лєктор А як же вітчизняний фармацевт, га, Свиридович? (наливає з темного бутля).
Доктор Жуваго. А ну його, Ваня. У мене зараз один клієнт лежить, йому нужне термінове хірургічне втручання. Так я з тобою порадиться прийшов. Інтєрєснєйший, кстаті сказать, случай. Перший у світовій практиці, ти міг би докторську захистить…
ДІЯ ТРЕТЯ.
Операційна. Над столом, трохи похитуючись, схилилися Лєктор і Жуваго.
Доктор Лєктор Которий з цих?
Доктор Жуваго. Ваня, він тут один.
Доктор Лєктор тре очі і уважно придивляється. В цей момент світло гасне. Деякий час чути шарудіння, приглушені матюки і звуки падаючих інструментів. Раптом сцена освітлюється запальничкою доктора Жуваго.
Доктор Жуваго. Всьо, щитай, прооперірували (гукає санітарів). Свічки сюда, срочно!
Санітари привичними двіженіями розтавляють свічки по операційній і запалюють їх, від чого сцена суттєво освітлюється. Доктор Лєктор з захопленням озирається навколо.
Доктор Лєктор Красота! Да, шо не кажи, Свиридович, а в таких умовах працювати приємно. Зараз ми з твого Ставриди Аполона задєлаєм! (наливає з темного бутля).
Доктор Жуваго діловито гострить ножі на педальному крузі.
Доктор Лєктор Кстаті, єсть хароша анестезія. Береться дві часті спірту, одна часть…
Доктор Жуваго (перебиває). Не січас, Ваня, не врем’я. (Командує). Скальпель!
Деякий час обидва мовчать, копирсаючись у нутрощах Ставриди. Доктор Лєктор іноді відволікається, щоб налити з темного бутля. Так проходить декілька хвилин.
Доктор Жуваго (командує сам до себе). Нитки! Перев’язочний матеріал!
Доктор Лєктор (здивовано). Благодаря цій методиці, Свиридович, помітно покращується кровообіг у центрах, які відповідають за самоконтроль поведінки. Покращення наступає вже на другий день після операції. От побачите, це буде зовсім інша людина з цими словами доктор Лєктор виливає на Ставриду відро води.
Ставрида прокидається, сідає на столі, звісивши ноги і озирається. Голова його перемотана бінтами.
Доктор Жуваго. Вітаю, шановний! (Хитро зіщурившись) А яке, по вашому, сьогодні число?
Доктор Лєктор Нє, Свиридович, тут нада застосовувать шокову терапію, метод струсу. Ось дивіться. (Доктор Лєктор робить паси руками перед пикою Ставриди). Де кільця? Де кільця, запитую? Хто дев’ятий принц Амбера? Кажи, гад!
Зненацька в операційній загоряється яскраве світло.
Ставрида. Хобіти! Гобліни! А-а-а-а!!!
З цими словами прооперований Ставрида хапає стілець і починає ганять докторів по операційній. Всі троє несамовито кричать. Починає грати “Танок з шаблями” Хачатуряна. До операційної ввалюються санітари і приєднуються до загального балагану. Музика наростає. Крізь звуки падаючих декорацій, крики, гарчання Ставриди та музику чути голос доктора Лєктора “Бутель виносьте! Бутель…”
Завіса.
————————————
Автор: {Harchenko}
————————————
