Лесь Подерв’янський.
Множення в умі, або Плинність часу.
Дійові особи
Арнольд, людина-крокодил.
Феофан, людина-сітка.
Борис, людина-пташеня..
Сабур, людина-скамійка..
Кербабай, людина-двері.
Максуд, людина-крейда.
Дія перша.
Пліт. На ньому знаходяться всі вищезгадані дегенерати. Мимо них проплива середньоросійський пейзаж так, що здається, ніби пліт пливе. На плоту встановлено іржавого залізного листа з крейдяним написом: “25,4х16,4”, біля листа стоїть Максуд і множить.
Арнольд (повзе на животі вздовж люта). Води кругом, твою мать у кишки!
Борис (сидить навкарачках і помахує коротенькими ручками, широко роззявляючи рота). Поналивало, мабуть.
Феофан (стрибає по плоту неприємними стрибками). Поналивало, поналивало, салабон!
Сабур (стоячи раком). Може десь труби прорвало?
Феофан. А тебе хто пита? Раз переїбу, й харош.
Максуд множить. Сабур ніяково мовчить.
Феофан. Що мовчиш? Шо не ясно? Зараз, бачу, Кербабая відчинено!
Сабур швидко відчиняє Кербабая, який скрипить, і знову становиться раком. Максуд витирате, що помножив.
Арнольд (сіда на Сабура). І нахуя отой мудак множить? (Показує на Максуда). Феофан (сіда на Сабура). Щоб було дохуя.
Борис (противним пісклявим голосом). Мамка кудись залетіла під три чорти, а я тут сижу і їсти хочу.
Арнольд (Феофану). Накрий його, щоб не пиздів.
Феофан накрива Бориса своїм тілом. Деякий час тихо, тіки Максуд страшно стучить крейдою по залізу.
Арнольд (Сабуру). Закрий Кербабая, дме!
Арнольд важко плюхається з Сабура і повзе вздовж плота. Сабур зачиняє Кербабая, який знову скрипить. Максуд множить. Весь цей час Феофан стоїть раком, накриваючи Бориса.
Феофан. І довго мені отак стоять?
Кербабай рипить. Максуд стучить крейдою по залізу.
Арнольд. Вже весь пліт обповз, твою мать у кишки!
Борис (з-під Феофана). Я манав оце повзання! Я їсти хочу!
Арнольд. Ти диви, його накрили, а він пиздить!
Сабур. Ач, який! Їсти хоче! А ми не хочемо?
Феофан. Салага хуєв! Зараз, бачу, Кербабая відчинено!
Сабур відчиняє Кербабая і знову становиться раком. Кербабай рипить. Максуд витирате, що помножив, здирає ржаву дошку і пиздить її ногами. Всі з пострахом дивляться на Максуда. Максуд викида дошку у воду, де вона тоне. Зачиняє Кербабая, садиться на Сабура і витирає піт.
Максуд. Піздєц.
Всі з пострахом дивляться на Максуда. Пліт пливе.
Завіса.
Відсканував та надіслав: Yevgen Shulga (www.shulga.kiev.ua)
Виправив та відформатував: Chill (chill at doslidy dot kiev dot ua) [ Цікаві Досліди – http://www.doslidy.kiev.ua ]
