Діскатєка! Це слово ятрить серце солодким щемом і примушує здушено хихотіти. Вона піде туди вперше, та де там піде – полетить, оточена косяком таких самих як вона простолицих, схожих одна на одну, розмальованих подружок. Стоїть перед дзеркалом і не може повірити, що це вона – Надька Бздуха, що їй вже аж 15 років і що вона сьогодні така гарна, і що її відпустили на танці.
Лапнула кишеню джинсів де затишно скрутилися в трубочку кілька гривень, виданих батьком на розваги. Сірєньова перламутрова помада їй так личить, стрєлки на повіках – Клєопатра нєрвно курить в тамбурі, а начьос… І новий світер, на якому бльостками вишито „ВІТСН” не по-нашому. Треба буде в учительки спитать шо воно.
Перед БК вже повно народу. Всередині за запотілими вікнами літають промені цвєтомузики. Вона така збуджена, що аж приперло срати. Але не можна – вона ж дєвушка.
Всередині все в диму. Гардероб не працює. Вона кладе куртку на підвіконня і йде танцювати з подружками. Невміло розмахує худими руками, підгинає масивні коліна і вивертає очима. „Ти така класна!…”Мед ляк. Цілу пісню довелося підпирати стінку. Хм. І потім ще одну. Пішла з дівчатками покурити, сама не курить – ще мамка внюхає. У дверях на ній висне хлопець, п’яний і незнайомий. Навіть не симпатичний, зате дорослий.
– Опа, малишка! Як нас звать?
– Надька.
Вона силувано посміхнулася, а він вже висне на ній зовсім по-хазяйськи, а потім тягне танцювати медляк. Подруги заздрять – як же: дорослий, на лозофабриці робить. Він щось мурмотить їй на вушко і вона розуміє, що додому він її таки проведе. І поцілує. Це буде перший її дорослий поцілунок. І вони стоятимуть у темному під’їзді в обнімку і сіпатимуться щоразу як гупнуть двері.
Остання композиція вечора – і вони йдуть разом до підвіконня по її куртку. Він не такий уже й п’яний зараз. Просто сушить трохи. Жуйка липне до піднебіння. Вона бере свою куртку і звичним, різким рухом накидає її на плече та пхає руку до рукава…
…”Цього не може бути” – подумав він. З годину тому він сидів на підвіконні і йому стало погано, дуже погано. Пацани стояли поруч і горлали один одному на вухо коментарі нащьот жоп і цицьок, які мелькали навколо і манили пружністю. Він зрозумів, що буде блювати. Просто тут. „Перед пацанами невдобно.” Рішення прийшло вже після того, як він схопив чиюсь куртку і смердючий струмінь рвонув з горла, аж щоки понадувалися. Він настругав просто в рукав. Тепла маса лишилася всередині та через щільну резинку на рукаві не витікала.
Другий рукав наповнився так само швидко і нечутно через гучну музику. Акуратно поклав куртку на місце, так, рукава в горизонтальному положенні, витер червоні від натуги очі і потягся на морозне повітря. Через п’ять хвилин мало не перечепився у дверях через якесь дівчисько, яке довірливо зазирнуло йому в очі. Згріб в оберемок і повів танцювати…
…Він відскочив убік, але це не допомогло: з рукава тріпнуло так, що морква по-корейськи повисла йому на бровах, а те, що було рідшим опинилося на пацанах і цибатих толках, що стояли неподалік.
Вона не одразу зрозуміла що то таке мокре, слизьке і холодне в рукаві. А коли до неї дійшло походження тієї амброзії, її принц уже силою протискався до дверей. Пішов і не попрощався.
Вона йшла додому сама і гірко плакала. Несла в руках куртку з заструганими по самі плечі рукавами і не вірила в те, що з нею сталося. Думала що скаже мати і чи битиме батько. Вона так і не дотумкала хто нафарширував їй пуховик. Думала, що він загидував проводити її додому і втік. Від неї тхнуло блювотинням, сигаретним димом і дешевим базарним дезіком „Сексі Ліпс”. Звикай, попереду ціле життя. Діскатєка…
Автор Ruzvelt
Джерело: Вагон
