П’єса для виконання в буфеті оперного театру (буфет над центральним входом Жовтневого Палацу).
Голос Леся Подерв’янського оголошує дійові особи
Дійові особи
Піжони:
Васік – провінційний піжон, козацька статура, патлатий, бородатий, взутий у red-white мешти «палєрмо», вдягнений козацькі шаровари та синю футболку з написом «Big Dog»
Вітаcік – провінційний піжон, каратіст – Чак-Норіс, Джекі-Чан та Брюс-Лі нашей епохі, вдягнений як фарцовщік періоду застою, а саме у бейсболку, модні джинси, куртку «олімпійка» та футболку «монтана».
Тосік – провінційний піжон, вдягнений як Арсен Люпен.
Миряни:
Кон Шар – підстаркуватий рокер, вдягнений у все джинсове як типовий англійський обриган, патлатий з порепаною пикою як у гнилого памідора.
Жужа – молода наречена Кона Шара
Жуля – майбутня теща Кона Шара
Клава – капельдинер
Гапка – технічка-прибиральниця
Вілєн Велипедасталович – гардеробник.
Остап Ступка – пацаватий синок Богдана Ступки, в п’єсі не з’являється, але згадується як присутній.
Бляді – працівниці місцевої філії російської фірми «Фемен», вдягнені у пижикові шуби на хтиву білизну без платячок. Мають розмальовані пики як у повій з Акружною.
Віктор Павлік – гарпій у костюмі крилатої свині бетмена михайла поплавського.
Голоси Владіміра Висоцкава, Аркадія Сєвєрного, Хору та ВІА «Борщ».
А також конферансьє та працівники сцени.
Дія Перша
Сцена Перша
Гальорка столичного Жовтневого Палацу.
На гальорці сидять піжони: Васік, Вітасік та Тосік.
Тосік: ідем мерщій у бухвет, поки туди ці мудили не набігли і там без черги.
Трійця піжонів піднімається зі стільців, статечно прямує до виходу у фойє, роблячи вигляд, що попісять захтіли, коли виходить останній, йому у спину зі сцени…
Конферансьє (патетично волає): Антракт!!!!!
Працівники сцени виносять на сцену стільця, на якому стоїть старовинний бобінний магнітофон «Камєта», з якого зі страшним хрипом типового прокуреного російського алкаша Голос Владіміра Висоцкава тут же починає похабно гарчати російську народну пісню «Ех раз, ісчьо раз, ісчьо многа, многа-многа-многа раз».
Сцена Друга
Компанія піжонів похапцем підстрибує по сходам Жовтневого Палацу у бухвет. Через мить всі двері глядацької зали з страшеним грюкотом розпахуються, з дверей в напрямку бухвету пре натовп розпарених мудил. Самці мудил у кустюмах. Самки мудил у вечірніх платтях, мудила агресивно бздять букетом пахабних парфумів.
Сцена Третя
Гардероб
За стійкою Вілєн Велипедасталович, перед стійкою Клава та Гапка
Клава: таке честь, така честь, у нас сьогодні на виставі гостем сам Остапка Ступка.
Гапка: це той пацаватий богданів синок, що з мекающим та бекающим футболістом Дрюшкою Шевченго та Наташкою Королевскою волав, що всі ми «В пєрдє»?
Клава (патетично): так це він, це така честь для нас, для нашого театру, для нашої країни, це ж отприск самого Богдана Ступки.
Вілєн Велипедасталович: от бля, ще цей мудило приперся, нам ото мало, що тут вже баба з косою – каравай с ушамі Жулька свою мєшпуху приперла, так ще й цей блядський мажор буде тут своїм пацавати їблом торгувать.
Клава: вєчно ві своєй нецензущіной портітє естетіку атмосфєри лона тєатральнова іскусства.
Гапка: а, дійсно, Віля, слідкуй за виєздом мєтли.
Дія Друга
Сцена Перша
Буфет Жовтневого Палацу, за стійкою (високим круглим столиком) стоїть трійця піжонів, в буфеті з гучномовця співає Аркадій Сєвєрний веселу пісеньку «Пьянка начинается с бутылки»
Васік: у мене рука тяжьолая, тому я на розливі.
Розливає коньяк з пляшки.
Під куплет пісні «Пьянка начинается с бутылки»:
Нас в кафе с бутылкой не впущають
Там за столиком пижоны жруть коньяк.
“Стой, ребята! Меня мысль окрыляет:
Я здесь близко знаю тёплый парадняк!”
Піжони випивають.
Тосік: спочатку цей палац називася не Жовтневий, а Октябрьскій, бо це був восьмий палац у Києві, Окто – означає вісім. У цьому палаці царскіє баріни облаштували пансіон благородних дєвіц.
Вітасік: а потім Лев Троцький коли робив Леніну жовтневу революцію, то штаб революції зробив у Смольному – пансіоні благородних девіц, бо Октябрьска революція, тобто – Окто, асоціюється з пансіонами благородних дєвіц.
Васік: ну да, вісімка символізує бабу.
За сусіднім столиком Жуліна мєшпуха
Жужа, почула про вісімку та тригернулась на слово «баба»: Вісімка символізує безкінечність, горизонтальна вісімка називається «лємінсканта».
Жуля: Замовч не пизди. Ті шо, сама вумна тут?
Жуля, повертається до піжонів: Хлопчики, я люблю щоб все було модно, па-багатому, я от свою соску видала за англічаніна, хочу, щоб мої внуки були англічанами, а давайте з вами зробимо «кааліцію».
Тосік, з іронією до Кона Шара: Батя, пить будеш.
Кон Шар: Ес оф кос, паравоз, калхоз, пилєсос.
Жуля до Кона Шара: Шарік, хватіт піть
Жужа вересклявим голосом: Ой, мамо-мамо!
Кон Шар: Oi – it is my music.
Закидає в горлянку фужер коньяка, гарчить пріпєв хіта «Oi! Oi! Oi!» від ВІА «Cockney Rejects»
Кон Шар: «Oi! Oi! Oi!»
Гучномовець починає співати голосом Аркадія Сєвєрного пісню «По блату»
Піжони з огидою дивляться на жуліну мєшпуху та обертаються до свого столика занурюючись у свої піжонські розмови.
Вітасік: Сайт Обозрєватєль повідомляє, що в столці останнім часом активізувались якісь хтиві бляді, ведуть себе точнісінько як ексгібіционіти, але не у плащах, а у пижикових шубах, на Майдані, в Трубє чи на Хресті вистрибують на перехожого та розхристують шубу.
Васік: Читав, що вони так злякали вєтєрана з комуністів, так його кондратій вхопив тутже, прям на Майдані.
Тосік: Васік, наливай.
Піжони випивають.
Лунає дзвоник.
Тосік: у мене ще є пляшка, з собою взяв, спєцом вчора зайшов у театр, подивись, яка каніна в бухветі, взяв таку саму пляшку, щоб не казали, що ми з собою принесли. А цю пусту я зара у портфель заховаю.
Що і виконує.
Глядачі лишають буфет та прямують до глядацької зали
Вітасік: я ото мав на увазі йти до зали, лишаємось тут і допиваємо, потім буде веселіше з гальорки вигукувати «Браво!».
Васік наливає, піжони самотньо випивають у спорожнілому буфеті.
Сцена Друга.
Буфет. Крізь зачинені двері приглушено чутно незрозумілу музику. Раптово двері розчиняються. З дверей вибігає перелякана капельдинер Клава.
Клава пронизливо верещить: Ааааааа!
Клава біжить сходами до гардеробу.
Клава: Гапкаааа!
Гапка з гардеробу: Шо!?
Клава: Та жулькин зятьок знов обригався!
Тріця піжонів здивовано дивиться в темряву глядацької зали крізь розпахнуті двері.
З дверей фойє та буфетом шириться ораторія.
Васік: Знову саме цікаве пропустили.
Гапка пробігає з відром і шваброю до глядацької зали.
Тосік: саме цікаве зара почнеться…
Мхатівська пауза, під час якої з гучномовця лагідно лунає пісня «П’яна Свиня» ВІА «Борщ»
І, дійсно, починається не те, щоб цікаве, але вельми гидотне.
Під куплет пісні «П’яна Свиня»:
Театр опера
Концерт Опера
Коньяк «Арарат» на кармані
Напивсь коньяка
Зганьбив худрука
Співав Гнатюка
З матюками
З глядацької зали крізь двері Жужа та Жуля витягують бухого обриганого Кона Шара.
Жужа верещить пискляво: Ой мамо-мамо!
Жуля: Замовч не пизди, тягни.
Кон Шар намагається співати «Російський танок» Тома Вейтса: Давай ісчо!!!! Давай ісчо!!!! Адін!!! Два!!! Трі!!! Чєтире.
Сцена Третя.
Жуля та Жужа тягнуть обвисле тіло Кона Шара по сходам, до виходу.
Біля дверей до них на допомогу з гардеробу вибігають Вілєн Велипедасталович та Клава.
Вілєн Велипедасталович: Його треба руками в сніг запхати.
Кона Шара витягають на ганок Жовтневого палацу.
Сцена Четверта.
Буфет. З вулиці крізь вікно чутно тривожний вий бензопилки.
Вітасік: Ох ніхуя собі, дивіться.
Піжони піходять до вікна, та з острахом дивляться на зовні.
Дія Третя.
Сцена Перша.
Вид на ганок Жовтневого Палацу. Справа ганок, зліва височенний дерев’яний хрест, посередині зальодяніла купа снігу.
На ганку Жуля, Жужа, Клава та Вілєн Велипедасталович тримають за кінцівки коматозного Кона Шара, та намагаються поцілити Коном Шаром в купу снігу, як то порадив Вілєн Велипедасталович.
Але вони не помічають, як бляді бензопилкою вже пиляють височенний дерев’яний хрест.
Як і не здогадуються, що після позавчорашньої відлиги та вчорашнього морозу купа снігу перетворилась на якісний льодяний айсберг.
Жуля: Господи допоможи.
Розгойдавши тіло Кона Шара кілька разів, його як буратіну у ставок запускають у купу снігу, Кон Шар кумпалом вдаряється в лід, перекидається через людяний айсберг, по якому повільно сповзає.
В цей самий момент допиляний блядями височенний дерев’яний хрест з різким хрустом переламується і своїм гучним падінням розчавлює тіло Кона Шара, так що кишки з оного і шваркнули.
Жужа пискляво верещить: Ой мамо-мамо!
Жуля: Пропало всьо.
Жужа пискляво верещить: Ой мамо-мамо!
В цей момент над дійством з Печерських Пагорбів з самих Липок пролітає Віктор Павлік – гарпій у костюмі крилатої свині бетмена михайла поплавського.
Віктор Павлік: Оп-па, нова пісенька.
Віктор Павлік гидотно по-пташиному регоче та кривля Жужу: Ой мамо шикидим тигидим, ой мамо шигидим тигидим.
Вікотор Павляк в польоті хапає нижнімі кігтями тіло Кона Шара, з якого звисають тельбухи, та летить на Рулетку.
Сцена Друга.
Рулетка, Арка
Приліта Віктор Павлик, який тримає в нижніх кігтях тіло Кона Шара, з тіла звисають тельбухи.
Віктор Павлік по мастєрской глісадє сідає на арку, та наспівуючи свою нову пісеньку видзьобує смачну насичену коньяком печінку Кона Шара, як то робив орел Цироз з печінкою Прометея.
Віктор Павлик: Я відлітаю звов у рідний край. Ой мамо шигидим тигидим, яка ж смакота, ой мамо шигидим тигидим.
Сцена Третя.
Рестроспективна.
Буфет. Біля вікна стоять піжони. Які спостерігають розгортання трагедії.
Звук удару тіла Кона Шара по айсбергу.
Тосік: Раствор коварєн.
Грюкіт падіння хреста та шкваркання кишок Кона Шара.
Вітасік: Вот ета ефект.
Васік, спостерігає траєкторію польоту Віктора Павліка, трагічно, ніби карає себе: Я ж попереджав, що у мене рука тяжьолая.
Тосік: Так наливай.
Штора вікна опускається, закриває собою трійцю піжонів біля вікна, ніби символізує завісу фінішу вистави.
З Гучномовця лагідно лине пісня «Уругвай» у виконанні ВІА «Борщ»
Автор “Тельман”
Надіслав “Агент”
